ОБМАЛЬОВУВАТИ

ОБМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.

1. Покривати поверхню чого-небудь малюнками, візерунками і т. ін., розписувати фарбами; розмальовувати. — Покличте мого маляра! Він вам так обмалює церкву, що ви тільки очі витріщите! (Н.-Лев., III, 1956, 70); Віконниці сама обмалює, і стіни хай будуть білі,.. — а причілок обмалює жовтогарячим (Ю. Янов., Мир, 1956, 67); // Оздоблювати що-небудь по краях малюнками, візерунками, обводити лініями і т. ін. До жаги забажалось школяреві зробити самому таку книжечку, обмалювати візерунками (Вас., II, 1959, 362); // розм. Хаотично писати на чому-небудь; обписувати.

2. Чітко окреслювати що-небудь; робити обриси чогось виразними, рельєфними. Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло, рельєфно обмальовувала круглі плечі (Коцюб., І, 1955, 238); Губи стиснуті міцно, аж просинь обмалювала їх по краях (Мушк., Серце.., 1962, 139).

3. перен., рідко. Детально розповідати про що-небудь, викладати щось з усіма подробицями; описувати. Цю фразу говорила недавно Маруся, обмальовуючи звичаї і вдачу басарабської інтелігенції (Н.-Лев., VI, 1966, 26).

4. перен., розм. Недоброзичливо висловлюватися про кого-, що-небудь; ганити. Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю і її матір (Фр., VIII, 1952, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 533.

Обмальовувати, вую, єш, сов. в. обмалювати, люю, єш, гл. Окрашивать, окрасить, расписывать, расписать красками. Труну збудувати ще й обмалювати. Чуб. III. 155.

2) Обрисовывать, обрисовать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 17.