ОББІГАТИ

ОББІ́ГАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Бігаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, відвідати багатьох осіб і т. ін. Сам собі, було, і обідати варю, і коня напуваю, і чоботи латаю, і ще скрізь оббігаю та назирну (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Муся оббігала всі знайомі місця в саду, побувала на лузі біля річки (Десняк, Вибр., 1947, 24).

ОББІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОББІ́ГТИ, оббіжу́, оббіжи́ш, док. 1. перех. і неперех. Біжучи навкруги чого-небудь, описувати замкнуте коло. Він швидко оббігає навкруги будинку і зустрічає її на другому розі (Собко, Любов, 1935, 48); Соломія оббігла навкруги хату, заглянула в повітку — коня й воза нема (Коцюб., І, 1955, 380); * Образно. Радіохвилі оббігли навколо всієї земної кулі… (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 13); // Бігцем обгинати, обминати кого-, що-небудь. Вони мовчки оббігають паркан, а я вже чекаю на них у сараї під бричкою (Мик., Кадильниця, 1959, 43); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то справа, то зліва (Ткач, Крута хвиля, 1956, 267); // Обганяючи, переймати, перехоплювати кого-небудь. На обрії.. замаячили постаті.. Це ж не кіннотники, що оббігти хочуть ворога, — вони махають руками, як вітряки (Ю. Янов., І, 1958, 143); // Пробігати кружним шляхом поза чим-небудь. В одну мить оббіг він поза дворами і наздогнав її на зеленому взгір’ї (Н.-Лев., І, 1956, 189); Жеребець оббіг аж поза старою стайнею, кілька раз заіржав (Ле, Історія радості, 1947, 177); // перен. Проходити певний, звичайно усталений шлях, цикл (про планети, годинникову стрілку і т. ін.). Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях, — Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях (Сам., І, 1958, 79); Молодий місяць швидко оббіг небо і подався спочивати (Гжицький, Опришки, 1962, 65); Стрілка годинника вже встигла оббігти весь циферблат, а ми все летимо (Рад. Укр., 7. III 1963, 4); // Протікаючи, круто завертати навколо чого-небудь, у чомусь (про річку, струмінь води); обтікати. Не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають (Мирний, IV, 1955, 313); Трубами і трубками оббігатиме [вода] компресор, щоб потім виллятися геть (Трубл., І, 1955, 136); // робити вигин навколо чого-небудь (про стежку і т. ін.). Іван легко йшов угору крутим плаєм, що робив несподівані повороти.., оббігаючи безладно повергане каміння (Кол., Терен.., 1959, 294).

2. тільки недок., перех., перен., розм. Обминати, обходити що-небудь неприємне, уникати кого-, чого-небудь. Саме те місце, де вони жили, зробилося якимсь страшним, — стали його оббігати… (Мирний, II, 1954, 45); Собаки оббігали його городами, а невістка.. часто плакалась нашій матері, що дід її задушить своїм тютюном (Довж., Зач. Десна, 1957, 472).

3. перев. док., перех., розм. Біжучи, побувати по черзі в багатьох місцях, відвідати багатьох осіб і т. ін. Ранесенько прокинулась наша панночка. Умилась, прибралась, оббігла усі будинки, увесь двір (Вовчок, І, 1955, 106); Влас сам не знав, як він встиг оббігти півмістечка, знайти Діну (Дмит., Наречена, 1959, 79).

◊ Оббіга́ти (оббі́гти) очи́ма (по́глядом і т. ін.); О́чі (по́гляд і т. ін.) оббіга́ють (оббі́гли) кого, що — швидко оглядати кого-, що-небудь. Зв’язковий гострим поглядом оббігає кімнату (Ю. Янов., IV, 1959, 213); Хутко очима оббіг натовп, стрибаючи з обличчя на обличчя (Головко, І, 1957, 52); Його очі живо оббігли кімнату — чистеньку, веселу світличку (Фр., VIII, 1952, 328).

4. неперех., розм. Втрачати побілку від змивання її водою, дощем. Вибілила хату, — дощ пішов, вона й оббігла, і вп’ять [знов] руда (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 465.

Оббігати, га́ю, єш, сов. в. оббігти, біжу, жи́ш, гл.

1) Обѣгать, обѣжать. Переймає мене і оббігти не пускає. МВ. (О. 1862. III. 61). Андрійко село оббіжить, вернеться червоний, сміючись, пустуючи. МВ. ІІ. 88.

2) Стекать, стечь, сбѣжать. Вибілила хату, — дощ пішов, вона й оббігла, і вп’ять руда.

3) Обходить, обойти, избѣгать. Тебе лихі сусіде оббігали. К. МХ. 14. Люде (його) оббігають. Г. Барв. 516.

Оббігати, гаю, єш, гл. Оббѣгать. Усіх подруг сьогодні оббігала, — заполочі хотіла позичити. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 2.