НІЧОГО

НІЧО́ГО, у знач. присудк. сл., з інфін. Не доводиться, не випадає. Людська гідність, — цього в світі капіталістів шукати нічого (Ленін, 31, 1973, 122); [Баклажаненко:] Бачиш, тобі і збиратись нічого, бо ти уже одягнений, тільки другий черевик надінь (Мик., І, 1957, 439); // Не варто; не треба; нема чого. Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушатись (Коцюб., І, 1955, 363); — У чека, думаю, вам нічого йти. Сьогодні воно виїхало в одно з віддалених сіл повіту (Стельмах, II, 1962, 161); Приходив [Улас] до такого висновку, що з такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Тют., Вир, 1964, 52).

◊ Ні́чого гріха́ кри́ти (таї́ти) див. гріх; Ні́чого [і, й] каза́ти (говори́ти) — без сумніву, дійсно, безперечно, насправді. Смішив [Максим] усіх і реготався сам… Товариський чоловік, нічого казати! (Мирний, І, 1949, 215); Нічого й говорити, яке найважливіше значення мають для письменника саме такі— колективні зустрічі з читачем (Смолич, Розм. з чит., 1953, 6).

2. займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об’єкта дії або його відсутності. Ісправник Трохи не сказився. Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! (Шевч., І, 1963, 304); — Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (Головко, І, 1957, 63).

◊ З (від) ні́чого роби́ти див. роби́ти; І ду́мати ні́чого див. ду́мати; Ні́чого мо́вити див. мо́вити; Ні́чого роби́ти див. роби́ти; Ні́чого сказа́ти див. сказа́ти.

НІЧО́ГО.

1. займ. запереч, див. ніщо́.

2. займ. запереч., розм. Те саме, що ніскі́льки 1. Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: ..Дознались, кинулись до його — І меду не знайшли нічого… (Гл., Вибр., 1957, 96); Кухар при відході наказував [хлопцям]: — А чистенько полоти, нічого бур’яну не лишати (Март., Тв., 1954, 149).

3. у знач. присудк. сл., розм. Непоганий, такий, як треба. — Та й хазяйствечко нічого тепер. Добре, все добре (Вовчок, І, 1955, 281); — Став я в болгарина.. Платня нічого, краща, ніж в наших сторонах (Коцюб., І, 1955, 141); Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою (Стельмах, Правда.., 1961, 402).

4. у знач. присл., перев. з сл. собі, розм. Непогано. Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Л. Укр., V, 1956, 6); Вчора прислали мені зі Львова мою книжку "З глибини". Нічого собі виглядає (Коцюб., III, 1956, 336).

НІ́ЧЧЮ, присл., рідко. У нічний час, уночі. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада — таки Рябка притьмом побить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55); [Мар’яна:] Усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало!.. (Вас., III, 1960, 8); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю (Хотк., II, 1966, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 430 - 431.

Нічого мѣст. Нечего. Нічого робити.

Нічого мѣст. Ничего. Нічого не знає. Без нічо́го. Ни съ чѣмъ, съ пустыми руками. Пішов без нічого. Грин. III. 167.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 568.