НІЧ

НІЧ, но́чі, ж. Частина доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку. Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші… (Мирний, IV, 1955, 57); У ніч глибоку переходить вечір, Дванадцять чуть ударів із Москви, І гімн летить величний понад світом (Рильський, III, 1961, 119); А вгорі вже блідли зорі: западала пізня ніч (Смолич, Мир.., 1958, 67); * Образно. Ніч історії — капіталізм, день історії — комунізм, і сонце його нестримно сходить сьогодні над нашою планетою (Мист., 5, 1961, 1); * У порівн. В Уласа очі були темно-карі, ясні та привітні, як весняна ніч (Н.-Лев., III, 1956, 295); Фрунзе став як ніч (Гончар, II, 1959, 434).

◊ Бі́лі но́чі див. бі́лий; Глу́па ніч див. глу́пий; Гороби́на ніч див. гороби́ний; День і ніч див. день; Дня́ми й ноча́ми див. день; До́бра ніч див. до́брий; До́брої но́чі — традиційне взаємне дружнє вітання перед настанням ночі або побажання перед сном. Побажай мені доброї ночі (Коцюб., III, 1956, 155); На́ ніч: а) для використання вночі. — Повіриш, беру на ніч повний кисет і не вистачає, — поскаржився він, згортаючи цигарку завтовшки в гвинтівочний патрон (Тют., Вир, 1964, 8); б) для проведення нічного часу, для здійснення вночі. Мабуть, побоялись [козаки] на ніч лишатися в слободі (Головко, II, 1957, 345); — Голова комбіду саме поїхав на ніч орати (Стельмах, II, 1962, 183); Не про́ти но́чі зга́дувати (зга́дуючи) див. зга́дувати; Ні дня, ні но́чі кому — хто-небудь дуже переобтяжений роботою. — Їй завсігди так — ні дня ні ночі, — старує Шурко. — Мабуть, і сьогодні прийде пізно (Мушк., Чорний хліб, 1960, 23); Ніч зорі́ти — не спати всю ніч; Ніч розібра́ти — про закінчення ночі. — І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? — незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона. — Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся… (Іщук, Вербів-чани, 1961, 190); Ніч у ніч — кожної ночі; Носи́ти ніч за собо́ю див. носи́ти; Поля́рна ніч- частина року, протягом якої за полярним колом не сходить сонце; Про́ти но́чі — пізно ввечері, перед настанням ночі.— Куди ж ти оце йдеш проти ночі? — питаю я в його (Н.-Лев., III, 1956, 268); — Тьху! Куди його чорти несуть проти ночі (Стельмах, II, 1962, 176); У ніч — у простір, охоплений нічною темнотою. Вартує мати і чуло дивиться у ніч (Сос., II, 1958, 483); Вона ніби ждала його, відразу ж заспішила, вдяглася, замкнула двері, і вони рушили в ніч (Збан., Сеспель, 1961, 178); Упа́ла ніч на що — на якійсь території настала темнота. Упала ніч на табір (Довж., І, 1958, 256); Ці́лу (цілі́сіньку) ніч — протягом усієї ночі. Під тином сіла [мати] І ніч цілісіньку сиділа Та плакала (Шевч., II, 1953, 96); На другий день Раїса довідалась, що о. Василь спокійно проспав цілу ніч (Коцюб., І, 1955, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 429.

Ніч, но́чі, ж. Ночь. Плачуть мої очі темненької ночі. Мет. 92. Ніч-у-ніч. Каждую ночь. День-у-день, ніч-у-ніч не переставала мати плакати. Мир. Пов. II. 44. Ніч ніцьку. Всю ночь. І сидить він так на призьбі, часу не мірючи, — коли сидить годину, коли і ніч ніцьку. МВ. (О. 1862. І. 98). ніч зоріти. Не спать ночью. у-ночі. Ночью. Ум. Ніченька, нічка. Аж застигла її нічка в дорозі. Рудч. Ск. І. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 567.

ніч (зменшено-пестливі — ні́чка, ні́ченька; народнопоетичне — ні́ченька-чарівни́ченька) —

1) части­на доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку; протилежне день; традиційно ділиться на три частини: перша триває від заходу сонця до опівночі; друга — до спі­ву других півнів, третя закінчуєть­ся зі сходом сонця; за народними уявленнями, ніч — мати сну та смерті; як сам захід сонця, так і на­стання ночі людина здавна сприй­мала з тривогою, тому й застеріга­ють: «В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай», а також сподіваються: «Ніч його понесла, ніч його й при­несла» (маючи на увазі, очевидно, сонце); перед ніччю запобігали, називаючи її матір’ю: «Ніч-мати недасть погибати» (звідси й поба­жання «доброї ночі!», «надобра-ніч!»); нічна пора передусім для того, щоб добрим людям спати (адже кажуть: «Ніч на те, щоб спати», «Куди ніч, туди й сон»); разом з тим кажуть: «Ніч нікому не сприяє, хіба що злодію»; саме вно­чі розгулює нечиста сила (звідси застереження не проти ночі (під ніч) згадувати (згадуючи) і примов­ка вночі панують сови та сичі, тоб­то нечисті, зловісні птахи); та на­род — філософ, тому й каже: «Ніч ночувати — не вік горювати», «Ніч прожене і ніч віджене», «Якби небуло ночі, то не знати б, що таке день»; з ніччю в народі пов’язано і ряд прикмет, — не ви кидай на ву­лицю проти ночі сміття — свари­тимешся; «коли сонце закотило­ся», не починай цілої хлібини, — «господарство піде не на лад»; не віддавай на ніч позичених грошей, бо не будуть водитися; не давай проти ночі з хати ніяких речей; не залишай на ніч на столі ножа — «дідько заріже»; не виливай проти ночі воду з купелі; накривай питво та їжу на ніч, щоб не напаскудив туди нечистий; справа, розпочата вдень, з надходженням ночі може цілком відмінитися: «Мав уроди­тися чоловік, а вилупився чорт» або навпаки: «Мав вилупитися чорт, та півні заспівали, то вродилася дитина»; нічна пора асоціюється з темрявою, а, за Біблією, ніч — це і є те́мрява (див.); у П. Куліша: «Розкинеш темряву — і ніч настане»; разом з тим у народі поміче­но, — «що темніша ніч, то ясніші зорі», «як уночі ясно, то вдень буде пасмурно»; на неминуче закінчен­ня ночі вказують образні вислови: «Люди ніч розбирають», «Пта­хи ніч розкльовують»; з нічною порою, особливо навесні, пов’яза­на також пора перших побачень, пора кохання, оспівана в народній творчості; ночі присвячено ста­ровинний гімн-заклинання: «Ніч темна, ніч пишна, сидиш ти на ко­ні буланому, на сідлі соколиному, замикаєш ти комори, дворища і хлівці, церкви й монастирі і київ­ські престоли: замкни моїм воро­гам губи і губища, щоки й пращоки, очі й праочі, щоб вони на мене зубів і очей не витріщали, гніву в серці не мали, щоб усе поважали і в добрих мислях мали» (за П. Чубинський). Хоч око виколь, така темная ніч (приказка); За солодкі ночі гіркі дні приходять (приказка — про ночі гріховного кохання); — Переховай мене, зелений байраче, Пе­реховай хоч ніченьку голову козачу (пісня);

2) ніч під Вели́кдень див. Вели́кдень 2;

3) див. Страсна́ ніч;

4) день-і-ні́ч див. день 5;

5) ні́чка-петрі́вочка — коротка ніч у Петрі́вку (див.);

6) ніч ворожі́ння — ніч перед Новим роком, коли Всебог від­криває зоряне небо, Ясен-Місяць веде розмову з богом/богинею Ко­лядою і зірками, тоді ж Коляда призначає кожній зірці новонаро­джену душу; треба в цю ніч бути обережним, бо злі духи веселяться до третіх півнів; молодь збираєть­ся на вечерю і проводить спільні гадання-ворожіння на майбутній рік, на «суджених-ряджених» (див. ще гада́ння); у цю ніч збирають зіл­ля, яке зветься нечуйві́тер (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 399-400.