НІЖ

НІЖ¹, ножа́, ч.

1. Знаряддя, інструмент для різання, що складається з леза та ручки. Ярема Не ріже — лютує: З ножем в руках, на пожарах І днює й ночує (Шевч., І, 1963, 131); Мічурін розрізав яблуко ножем і дав половину хлопцеві (Довж., І, 1958, 411); * Образно. Хто міг ждати, що сталевий врангелівський ніж, який Антанта потай відточувала всю весну в Криму, саме зараз з такою силою вріжеться у відкриту спину республіки? (Гончар, II, 1959, 273) ; * У порівн. Карпо ледве вглядів на ходу її гострі, як ніж, очі (Н.-Лев., II, 1956, 276).

2. Різальна частина різних інструментів, апаратів, машин і т. ін. Робочими органами плуга є ніж, леміш, полиця, передплужник (Механ. і електриф.., 1953, 13); Загублені ножі м’ясорубки легко замінити іншими без будь-якої допоміжної роботи (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 115); Крила жниварки нахиляють до зубастого ножа все нові й нові стебла (Руд., Остання шабля, 1959, 80).

◊ Без ножа́ рі́зати (зарі́зати) кого — ставити кого-небудь в скрутне, безвихідне становище; завдавати комусь неприємностей. — Бійся бога, май серце, Ворух! Чого мене ріжеш без ножа?! (Март., Тв., 1954, 66); Гостри́ти ножа́ див. гостри́ти; Да́ти ножа́ в спи́ну кому — підступно вразити кого-небудь. — Взяла [Катря] наше ковалівське прізвище і на таку ганьбу його кинула? Ножа мені в спину дала (Кучер, Трудна любов, 1960, 383); Іти́ під ніж див. іти́; Ляга́ти (лягти́) під ніж — лягати на операцію. — Проте, знаєте, коли лягаєте під ніж, то не можна бути певним за завтра (Смолич, І, 1958, 82); [Мов] на ножа́х — у ворожих стосунках. [Надія:] Люблю [Карпа]… як хорошого, чесного товариша… Жаль, що з батьком на ножах, але я, здається, все зробила, щоб їх помирити (Корн., II, 1955, 226); Ніж [го́стрий] у се́рце; Ноже́м [го́стрим] у се́рці — що-небудь дуже вражає, спричиняє душевний біль і т. ін. — Прощавайте! — промовила дівчина. А Кармелю з нею прощаватися усе одно, що ніж гострий у серце (Вовчок, І, 1955, 351); Кожне тітчине слово гострим ножем поверталося у серці Гнатовому (Коцюб., І, 1955, 25); Під ніж — на заріз. Аж тут хазяїн шасть у хлів І, взявши за роги Вола, під ніж повів (Греб., І, 1957, 63); Пристава́ти (приста́ти) з ноже́м до го́рла — настирливо вимагати чого-небудь. — Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Тют., Вир, 1964, 15); Як (мов) на ножа́х сиді́ти (стоя́ти, бу́ти і т. ін.) — бути весь час у напруженому стані, дуже хвилюватися. — Почин хороший, — каже Наум, а сам і видно, що як на ножах сидить (Кв.-Осн., II, 1956, 60); Галя мов на ножах стояла (Мирний, IV, 1955, 143); Як ноже́м відрі́зати — сказати різко, категорично. — Каже [Марта]: гарний женишок, тільки вужину голову має. — Справді? — полегшено сміється Дмитро. — Ця може, як ножем відрізати (Стельмах, II, 1962, 351).

НІЖ², спол. порівняльний.

1. Уживається для приєднання до простого речення порівняльного звороту, що пояснює який-небудь член цього речення, виражений формою вищого ступеня порівняння прикметника або прислівника. Туман лежав над селом ще густіший в долині, ніж на горі (Коцюб., І, 1955, 141); То було.. село, може, ще старіше, ніж була Вербівка (Н.-Лев., II, 1956, 261); Мій старший хлопець ще дужче, ніж Олекса, зніяковів, уздрівши мене (Мур., Бук. повість, 1959, 108).

2. Уживається для приєднання порівняльних підрядних речень способу дії, часу. І гукнуло військо хором: — Ми готові йти до бою! Краще смерть, ніж вічний сором! (Л. Укр., І, 1951, 377); Але перше ніж наспіли до нього козаки, спис пробив йому груди, і Кукубенко схилився на руки товаришів (Довж., І, 1958, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 420.

Ніж, ножа, м.

1) Ножъ. складений ніж. Карманный, складной ножъ. Левиц. Пов. 228. Ум. Но́жик.

2) — у плузі = Чересло. Шух. І. 165.

Ніж сз. Нежели, чѣмъ. Бог має більше, ніж роздасть. Ном. № 58. Лучче було дівчиною, ніж тепера молодицею. Мет.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 566.

ніж (зменшені — но́жик, но́жи­чок) — знаряддя, інструмент для різання, що складається з леза та ручки (колодки); символ сили, боротьби, захисту, жертвоприно­шення та справедливої помсти, ос­кільки здавна служив ручною зброєю (звідки ніж до горла при­кладати); цю символіку розвиває Т. Шевченко в поемі «Гайдама­ки»; у руках лиходія — символізує наглу смерть, зло, несправедли­вість; виконував оберегову та охо­ронну функції; роговий ніж клали в колиску немовляті від уроків; підкладали ніж у труну; коли дити­на вперше пішла, умовно прирі­зають ножем пупа; за допомогою ножа ворожать; служив охороною від нечистої сили, як усе металеве, що ріже (коса, сокира); за повір’ям, якщо вдарити ножем у вихорці, можна поранити чорта; на ніч не можна залишати ножа на столі, щоб часом не образити або й не поранити домового; на Головосіки не можна брати ножа в руки; на Великдень ніж святили, щоб різа­ти свячене; ножем припікали ви­разки, лікували рани від укусу змії; разом з вогнем є охоронцем життя праведної людини, її заступником і другом; у фразеології символізує гостроту, біль, напругу: (без ножа різати, дати ножа в спину, ніж [гострий] у серце, як на ножах сиді­ти, як ножем відрізати); на ножа́х — у ворожих стосунках. Яре­ма не ріже — лютує: З ножем в ру­ках на пожарах І днює й ночує (Т. Шевченко); Без ножа, як без рук (приказка); Не край чужим но­жем свого хліба (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 397-398.