НАРОД

НАРО́Д, у, ч.

1. Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Тич., II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам. Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (Рильський, III, 1961, 151).

Радя́нський наро́д — нова, інтернаціональна спільність людей, що виникла в СРСР за роки соціалістичного будівництва. За роки соціалістичного будівництва в нашій країні виникла історична спільність людей — радянський народ (Матер. XXIV з.., 1971, 87).

2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем’я). Кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: "Мене створив єгипетський народ" (Л. Укр., І, 1951, 253); Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі .. Тож повні келихи налий На честь усій державі! (Рильський, III, 1961, 131); Український народ глибоко пишається тим, що він перший слідом за російським народом став на шлях соціалістичної революції (Наука.., 12, 1956, 1); Дальший розвиток усіх союзних республік зміцнить відносини взаємодопомоги і співробітництва між ними, ще більше зцементує монолітну дружбу народів СРСР (Ком. Укр., 1, 1959, 37).

3. Трудящі маси експлуататорського суспільства — більшість населення країни. Ні, силою, яка здатна здобути "рішучу перемогу над царизмом", може бути тільки народ, тобто пролетаріат і селянство.. (Ленін, 11, 1970, 40); Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу (Шевч., VI, 1957, 200); Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Тулуб, В степу.., 1964, 156).

4. тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. Аж гуде, 3 усіх усюд народу йде (Шевч., II, 1953, 225); Народ гучно валив улицями (Вовчок, І, 1955, 303); Біля сільради вся вулиця запруджена народом (Головко, II, 1957, 157); // Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Коло плугів працює веселий народ (Ю. Янов., II, 1958, 66).

У наро́ді — серед населення. Тим часом в народі пішла чутка про волю (Н.-Лев., II, 1956, 247); В народі ця місцевість відома під назвою Вись (Добр., Тече річка.., 1961, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 174.

Наро́д, ду, м. Народъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 516.

наро́д = на́рід —

1) етнічна та на­ціональна єдність людей (етнос, народність, нація); також єдність людей, що проживають у тій чи іншій країні незалежно від націо­нальності. Український народ; Голос народу — голос Божий (прислів’я); Народ скаже, як зав’яже (при­слів’я); Який народ, така й влада (прислів’я);

2) люди, оточення. Між який народ попадеш, того і шапку надівай (прислів’я); Народ, як то­вар у череді, усяк є (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 386.