НАПАДАТИСЯ

НАПАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.

1. Накидатися, наскакувати на кого-, що-небудь. Їй все здається, що вовки.. попадуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Щог., Поезії, 1958, 361).

2. Те саме, що напада́ти 2. [Лена:] Я не розумію,. чого се і ти, і мама, і Ганька вічно нападаєтесь на мене (Л. Укр., III, 1952, 721); Мені стало жаль дідуся — даремно на нього нападається бабуся (Збан., Мор. чайка, 1959, 90); Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила (Кв.-Осн., II, 1956, 437); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливає його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє волів (Тют., Вир, 1964, 12).

◊ Напа́стися мо́крим рядно́м див. рядно́.

3. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про-настрій, хворобу і т. ін.). — Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. — І землю їй дай, ще й податки за неї плати. — Не тряси лишень, бо трясця не розбирає, на кого напастись (Мирний, III, 1954, 50).

4. Жадібно накидатися на що-небудь їстівне. Горобці налетіли з садка й напались на пшеницю, як вовки на свиню (Н.-Лев., IV, 1956, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 137.

I. Напа́датися, даюся, єшся, гл. Много разъ падать. Поки натрапиш на їх — що нападаєшся да наспотикаєшся. О. 1862. VI. 57.

II. Напада́тися, даюся, єшся, сов. в. напа́стися, паду́ся, дешся, гл. Накидываться, накинуться, нападать, напасть, придираться, придраться. Всі нападаються. Ном. Нападись на кого багатшого. Ном. № 2804.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 506.