НАНОСИТИ

НАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., НАНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. нані́с, нанесла́, ло́; док., перех.

1. Приносити велику кількість чого-небудь. Отець Вікентій стрічає селян на подвір’ї, запрошує до хати, але вони, оточивши його, не хочуть наносити грязі в чисту оселю (Стельмах, Хліб.., 1959, 400); Орли та Яструби наловили Курей, Вовки та Ведмеді нарізали Овець, Телят і нанесли цілу купу перед нового царя (Фр., IV, 1950, 95); Другого дня надвечір трибуна була готова. Дівчата нанесли квітів, трави, прикрасили її (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 117).

2. Рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Коцюб., III, 1956, 349); // безос. — Цієї весни курявна буря ішла якась масляниста, липка, наче з нафтою — чи не з Каспію аж десь нанесло? (Гончар, Тронка, 1963, 280); В одному місці [струмка] нанесло намулу й трісочок, утворилась маленька загата (Донч., IV, 1957, 40); *0бразно. Ріки історії багато піску нанесли в його [Фірдоусі] біографію, і сам він, перехилившися, стояв наполовину замулений в легендах (Тич., III, 1957, 43); // Приносити, доносити звуки, запах і т. ін. Іноді в тиші нестерпній нагло ніби вітер наносив далекі приглушені дзвони (Головко, II, 1957, 284); [Марта:] А я ж тебе ждатиму — дожидатиму.. Прислухатимусь до буйного вітру — чи не нанесе твого голосочку?.. (Кроп., V, 1959, 190); // безос. На заході, звідки наносило двигтюче гупання і дими згарищ, починали то там, то інде загорятися дозрілі хліба в степах (Ле, Право.., 1957, 131).

◊ Чорт і т. ін. нані́с (нанесе́) кого — хто-небудь з’явився небажаний. [Xрапко:] А чорт їх [дітей] наніс сюди! (Мирний, V, 1955, 158).

3. Позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін. Креслярі вже знімали копію з топографічної карти і наносили позначку на висоті 805 (Гончар, III, 1959, 125); Треба було нанести на карту невідомі береги Північної землі (Видатні геогр. відкр.., 1955, 7); // Робити малюнок, узор і т. ін. на чому-небудь. Його [камінь-самоцвіт] на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Донч., III, 1956, 105); На срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок.

4. Покривати шаром чого-небудь. За допомогою механізмів можна швидко приготувати потрібну кількість штукатурного розчину і нанести його на.. поверхню (Таємн. вапна, 1957, 82).

5. розм. У сполученні з деякими іменниками означає: заподіювати, чинити, робити те, на що вказує іменник. Уже більшого сорому вона не в силі приспособити над той, який наносить їй її муж (Март., Тв., 1954, 267); Вона все знає. Приміром.., що він мав брата чи родича, котрий йому багато прикростей.. наніс (Коб., III, 1956, 335).

◊ Нано́сити (нанести́) візи́т — відвідувати кого-небудь. Скінчилася його військова перепідготовка, і він, від’їжджаючи додому, пообіцяв Ельвірі нанести їй візит разом зі своєю дружиною (Вільде, Винен.., 1959, 49). ’

6. тільки док. Знести якусь кількість яєць (про птахів). Нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи (Фр., IV, 1950, 74).

НАНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. Кількома заходами принести велику кількість чого-небудь. Кайдашиха наносила повнісіньку діжку води (Н.-Лев., II, 1956, 270); Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 134 - 135.

Нано́сити, но́шу, сиш, сов. в. нане́сти́, несу́, се́ш, гл. Наносить, нанести, приносить, принести. Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти. Ном. Люде нанесли породіллі мняса, паски, хто яєць, хто молока. Г. Барв. 530. Наносити. См. Наношувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 505.