НАГЛЯДАТИ

НАГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГЛЯ́НУТИ, ну, неш і НАГЛЯ́ДІТИ, рідко НАГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док. 1. (док. тільки нагля́нути) неперех., за ким-чим, з спол. сл. Пильнувати, слідкувати за ким — чим-небудь для контролю, забезпечення порядку і т. ін. Лукина почала тривожитись і наглядати за Уласом (Н.-Лев., III, 1956, 340); Чорнобривець почав уважно наглядами за його роботою (Гур., Новели, 1951, 71); Мати просила бабусю, щоб та наглядала за мною, стежила, скільки, я їм, коли лягаю спати (Сміл., Сашко, 1957, 67); [Психіатр:] Так ви наглянете, щоб ваша небога брала купелі регулярно і щоб увечері пізно не засиджувалась (Л. Укр., II, 1951, 66); // Стежити, спостерігати з метою нагляду. — Треба нам дуже стерегтися, бо тепер за нами будуть наглядати (Мирний, IV, 1955, 344); 3 часу навчання в гімназії і до останніх днів життя за ним [Л. Мартовичем] наглядала австро-угорська поліція (Жовт., 2, 1956, 97).

2. тільки недок., неперех., за ким — чим. Остерігаючись, слідкувати очима за ким-, чим-небудь. Зразу й подалися з хати: Остап до корови навідатись, а Артем наглядати за вулицею (Головко, II, 1957, 290); Хлопець тільки назирці наглядав за батьком, чекаючи на його від’їзд (Руд., Остання шабля, 1959, 173).

3. перех. Уважно розглядаючи, вибирати, відшукувати кого-, що-небудь. Наглядав [Вова] собі по кутках безпечне місце (Вас., І, 1959, 87); Та й славну жінку наглянув собі [Семен Кароташ]! (Коцюб., І, 1955, 41); Сам старий їздив на хутори наглядіти собі невістку, а синові — жінку (Мирний, IV, 1955, 38); [3арудний:] Може, й хазяїна собі вже нагледіла? Що ж, діло непогане, Олю (Мокр., П’єси, 1959, 116).

4. тільки док., перех. Поглянувши, звернути увагу на кого-, що-небудь, помітити, виявити когось, щось. Він ще здалеку наглянув братові стіжки (Коцюб., І, 1955, 120); Він пішов в гори та в скелі й наглядів орлине гніздо (Н.-Лев., III, 1956, 299); Між гуртом Андрій наглядів свою жінку і дочку (Ю. Янов., IV, 1959, 10); Кравцов першим нагледів машину, що їхала від села (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 190).

5. тільки недок., неперех., розм. Те саме, що погляда́ти. Соломії, очевидячки, сподобалось, що Роман наглядає на неї з садка (Н.-Лев., II, 1937, 61); Кола виходив, наглядав на шлях, наслухав (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 52).

6. неперех., розм. Мимохідь або ненадовго заходити, прибувати кудись, навідувати кого-, що-небудь (перев. для контролю, забезпечення порядку і т. ін.). Вона вчилась аж у столиці, в патріотичному інституті, де їх частенько наглядала сама цариця (Мирний, IV, 1955, 335); Раніш у хату було [дід] не нагляне, — тепер прийшов (Вас., Вибр., 1954, 15); Тільки оце прийшов Скиба на зміну.. Наглянув до молотарки (Головко, І, 1957, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 49.

Нагляда́ти, да́ю, єш, гл. І. сов. в. нагля́діти и нагле́діти, джу, диш, гл. Насматривать, насмотрѣть, увидѣть. Здобич нагледівши певну, жде не діждеться поживи. К. Псал. Вона вже давно його нагляділа. Мир. ХРВ. 174. — ii. сов. в. наглянути, ну, неш. а) Увидѣть, замѣтить. Тут не страшно, моє серце, — люде не наглянуть. Г. Барв. 75. б) — кого, що. Надзирать, присматривать, присмотрѣть (за кѣмъ, чѣмъ). Дітей наглянути. Лукаш. 84. Пійдем, пообідавши, наглядати, як сіно скидатимуть. Г. Барв. 108. Боже!. ти все бачиш, все знаєш… ти один наглядаєш над землею. Мир. ХРВ. 55. в) — до кого. Заходить, зайти мимоходомъ, навѣдываться, навѣдаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 476.