ЛІТЕРАТУРНИЙ

ЛІТЕРАТУ́РНИЙ, а, е.

1. Стос. до літератури (у 2 знач.). На літературну ниву я вийшов.. не скоро (Вас., IV, 1960, 40); Ще торік заходився я скласти літературний альманах з праць, ще ніде не друкованих (Коцюб., III, 1956, 255); Одного чудового дня вона віднесла рукопис у редакцію літературного журналу (Донч., V, 1957, 510); // Належний творам художньої літератури. Прямого звертання до літературних образів інших письменників у "Вершниках" немає (Мова і стиль "Вершників", 1955, 37); // Пов’язаний з вивченням літератури. Вона згадала про літературні вечори, про публічні лекції (Н.-Лев., І, 1956, 561); Микола.. теж вступає в університет, тільки не на літературний, а на біологічний факультет (Тют., Вир, 1964, 54); При сільському клубі працює літературний гурток (Літ. газ., 21. IX 1950, 2).

Літерату́рне читання — колективне читання художніх творів з метою обговорення. Стрічали ми новий рік літературним читанням (Коцюб., III, 1956, 418).

2. Пов’язаний з творенням художньої літератури. Добре не пам’ятаю, коли саме почалися мої літературні спроби (Вас., IV, 1960, 16); Українська література розвивалася в тісному зв’язку з російським літературним процесом (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 4); Треба бережно ставитись до відроджуваної української літератури, особливо пролетарської і селянської, вважаючи одним з головних завдань для пролетарських і селянських письменників набуття літературних навиків (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 309); // Який свідчить про здатність до написання художніх творів. Опріч величезного літературного хисту, який зразу зачарував мене, я бачив в них [творах Панаса Мирного] широкий та вільний розмах думки (Коцюб., III, 1956, 198); Мені здається, що якби ти мала літературний талан, ти б утворила на сій основі щось палкіше (Л. Укр., III, 1952, 688).

3. Пов’язаний з діяльністю в галузі художньої літератури; письменницький. Я не настільки сильний, щоб бути літературним ватажком напряму (Л. Укр., III, 1952, 686); Я познайомився з харківським українським літературним світом (Довж., І, 1958,19); У Дніпропетровську відбулася нарада літературного активу, присвячена розглядові перших книжок молодих письменників (Літ. газ., 12.ІІІ 1957, 1).

4. Який відповідає вимогам літератури (у 2 знач.); художній. Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (Коцюб., III, 1956, 36); "Казка" краще, ніж "Сон", бо вона і по формі літературніша, і по змісту цікавіша (Л. Укр., V, 1956, 260).

5. Який відповідає нормам, закріпленим у писемності, літературі (про мову, мовлення).

∆ Літерату́рна мо́ва — вироблена форма загальнонародної мови, яка має певні норми в граматиці, лексиці, вимові тощо. Літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів, без жадного насильства, сварки й колотнечі (Л. Укр., V, 1956, 126); Літературна мова тільки тоді розвивається успішно, коли вона не пориває зв’язку зі своїм грунтом — мовою широких мас (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 529.

Літерату́рний, а, е. Литературный. Літературна мова. О. 1861. І. 319. Літературні твори. К. ХП. 38. Літературні робітники. К. ХП. 124.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 371.