ЛІТАТИ

ЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.1. Мати здатність триматися і пересуватися в повітрі. Не вчи орла літати, а рибу плавати (Номис, 1864, № 5357); — Як же я полечу? Хіба в мене є такі крила, як у тебе [ельфа]? — сказав Павлусь. — Я не вмію літати (Л. Укр., III, 1952, 488); [Шумейко:] Не все те й літає, що хвостом махає (Мик., І, 1957, 435).

2. Те саме, що леті́ти 1, але означає рух, який відбувається в різний час і в різних напрямках. Ворона за море літає, а дурна вертається (Номис, 1864, № 6041); [Дружки:] Ой ви, галочки, літайте, Ой ви, дружечки, співайте (Кроп., II, 1958, 64); — Воно, брат, де ворон не літає, а на рідну сторону вертає (Тют., Вир, 1960, 214); * У порівн. Не сінце вони смакують, не траву і не овес, а так ходять, як літають, завертають в МТС (Тич., І, 1957, 169); Може, через те, що Христині найбільше в світі хотілося мати крила, вона й по землі не ходила, а наче літала (Стельмах, І, 1962, 153); // на чому і без додатка. Пересуватися на літальних апаратах (літаках, ракетах і т. ін.). Марченко був відомим пілотом-випробувачем. Він вже давно працював в інституті стратосфери і літав на шести літаках Юрія Крайнєва (Собко, Зор. крила, 1950, 17); [Полковник:] Ми авіація.. Літаємо з важкими бомбами (Довж., І, 1958, 347); // Про різні предмети, які пересуваються у повітрі. Повітря було чисте, прозоре. По йому знай то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу (Мирний, І, 1954, 318); [Перелесник:] Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі… (Л. Укр., III, 1952, 246); Літає пір’я по дворах, всюди лунає дике гортанне "хазяйка!" (Гончар, II, 1959, 276); // перен. Думками, мріями і т. ін. прагнути до чого-небудь, переноситися кудись. І в думках забуду, що я сирота, І думка далеко, високо літа (Пісні та романси.., II, 1956, 30); Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (Стеф., І, 1949, 43); Мої мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства (Довж., І, 1958, 13); // Лунати, розноситися в повітрі в різні боки (про звуки). Довкола них літала груба лайка і прокляття побожних кумась (Фр., VI, 1951, 152); Долинами пісня літає (Ю. Янов., V, 1959, 36); Сміх літав, мов прудкокрила ластівка по селу, від танка до танка (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 228); // перен. Поширюватися, розноситися в різних напрямках; розповсюджуватися (про вісті, новини тощо). Всюди вістка про те літала, всюди будила сонне людське життя (Мирний, III, 1954, 232).

◊ Ви́соко літа́ти: а) займати високе суспільне становище. Хто високо літає, той низько сяде (Номис, 1864, № 8270); [Сторчак:] Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. [Качан:] Високо літав, та низько сів (Зар., Антеї, 1961, 72); б) мати про себе дуже високу думку; зазнаватися (у 2 знач.). — А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (Стельмах, Хліб.., 1959, 308).

3. перен. Дуже швидко, стрімко ходити, бігати, їздити і т. ін. Юнона скрізь літає, Всіх на Енея навертає Весільний збить з його вінець (Котл., І, 1952, 191); Не плаває — літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває (Вовчок, І, 1955, 91); Літає малий Микита на ковзанах, як птах (Вас., II, 1959, 120); Дівчата.. в парі з товаришками літали в танці (Л. Укр., III, 1952, 565); Тролейбуси в Ленінграді новенькі, чистенькі, літають ленінградськими вулицями прудко (Вишня, І, 1956, 306); Лисніє листя ясенів, де він літав конем шалено й дівчат під зорями любив (Сос., І, 1957, 348); Заклопотаний літав по всіх усюдах хлопчик (Рудь, Дон. зорі, 1958, 92); // Дуже швидко, легко рухатися (про неживі предмети, пальці рук під час гри і т. ін.). Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Мирний, І, 1949, 399); Коли його пальці літали по клавішах піаніно, він побачив у дзеркалі відбиток знайомої довготелесої фігури (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 54).

4. перен., розм. Те саме, що па́дати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 527.

Літа́ти, та́ю, єш, гл.

1) Летать, носиться по воздуху. Літа орел, літа сизий попід небесами. Шевч. 155. Хто високо літає, той низько сідає. Ном. № 2554. Думка ген-ген літає. Ном. № 8270.

2) Быстро бѣгать. Літає по полю, як навіжений.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 371.