ЛІВИЙ

ЛІ́ВИЙ, а, е.

1. Розташований з того боку тіла, де міститься серце; протилежне правий. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою: Бачиш, праву ногу Чи то ліву підстрелено… (Шевч., II, 1953, 254); У Гниди тільки брова ліва тріпонулась, а він мов не чув, заговорив знов про воли (Головко, II, 1957, 67); // Розташований з боку тієї руки, яка ближча до серця. Шосе.. простяглося рівно між двох водяних просторів — буро-зеленавої смуги Дунаю праворуч і величезного спокійно-синього плеса Кагулу — з лівого боку (Смолич, І, 1958, 43); // Розташований з цього боку, якщо стояти обличчям у напрямі руху (річки тощо). Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (Коцюб., II, 1955, 47); Багратіон з усіма полками переправився на лівий берег Дніпра (Кочура, Зол. грамота, 1960, 86); // у знач. ім. лі́ва, вої, ж. Ліва рука; лівиця. Не знав права, що робить ліва (Укр.. присл.., 1955, 246); Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми.. Усе вуса закручує правицею, а лівою шаблю придержує (Вовчок, І, 1955, 133).

Лі́вий кра́йній, спорт. — один з гравців футбольної команди, що грає зліва. У нас спорт організовано, ..в кожній сім’ї — чи стрибун, чи бігун, чи штангіст, чи воротар, чи крайній правий, чи крайній лівий (Вишня, І, 1956, 401); Лі́вий фланг — частина війська, фронту, розташована ліворуч, якщо стояти обличчям до противника. Всі почули глухий, рівномірний, безперервний гул далеко на лівому фланзі (Гончар, III, 1959, 44); По (на) лі́ву ру́ку (руч) — з лівого боку; ліворуч. Коло середнього стовпа прив’язали батька, по праву руку коло його Грегора, по ліву руку меншого сина (Н.-Лев., III, 1956, 279); А посередині якраз — Самий найстарший — предводитель, На ліву руч від його — князь (Мирний, V, 1955, 287); У лі́ву ру́ку — у лівий бік; ліворуч. Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (Коцюб., І, 1955, 361).

◊ Вста́ти з лі́вої ноги́ (лі́вою ного́ю, на лі́ву но́гу) — бути в поганому настрої. Сьогодні прокинувся [Федір Іполитович] пізно, по-недільному. Виспався на славу, встав начебто не з лівої ноги (Шовк., Людина.., 1962, 53); Макар Іванович Літко встав, мабуть, із ліжка лівою ногою, бо так йому сьогодні не по собі щось, усе його дратує, усе турбує (Коцюб., І, 1955, 161); [Надєжда Петрівна:] Ви сьогодні на ліву ногу встали, Любов Олександрівно (Л. Укр., II, 1951, 68).

2. Політично радикальний або більш радикальний, ніж інші. На початку вересня 1915 року в Ціммервальді (Швейцарія) зібралась перша конференція інтернаціоналістів, на якій Ленін організував ліву групу (Біогр. Леніна, 1955, 141); Я сидів і переглядав газети, які в провідних статтях і фейлетонах страшенно клопоталися про те, чи буде наша нова Дума ліва, чи буде вона права (Сам., II, 1958, 358); // у знач. ім. лі́ві, вих, мн. Прихильники радикальної політики. — Ну… що ж там? Чия гору взяла, чи праві, чи ліві? (Мирний, IV, 1955, 362); Всередині II Інтернаціоналу посилювалась боротьба між лівими і опортуністами різних видів (Нова іст., 1957, 119).

3. Який показною революційністю прикриває опортуністичні, реакційні тощо погляди, настрої. Ще задовго до XV з’їзду [ВКП(б)] партія за "лівою" фразою троцькізму викрила справжню суть його (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 485).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 507.

Ліви́й, а́, е́

1) Лѣвый. Повернувся козак Нечай на лівую руку, не вискочить Нечаїв кінь із лядського трупу.

2) — бік. Въ вышивкѣ: изнанка. Шух. І. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 367.

лі́вий — розташований з того бо­ку тіла, де міститься серце; проти­лежне правий; у народі асоцію­ється з чимось недобрим, ворожим, зловісним: дзвенить у лівому вусі — на погане, вставати вранці з лівої ноги — на невдачу, нічого не треба давати лівою рукою, бо це означає недоброзичливість, не го­диться їсти лівою рукою, хрести­тися лівою рукою — накликати дідька; див. ще пра́вий; у сполучен­ні: лі́вий бік — виворіт. Повернувся козак Нечай на лівую руку, не вискочить Нечаїв кінь із людського трупу (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 337.