ЛИСТ

ЛИСТ¹, ч. 1. род. а́. Орган повітряного живлення і газообміну рослин у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки. Лист за листом опадає, Рік за роком упливає. Назад не вертає! (Рудан., Тв., 1956, 53); Виноградний лист вирізується з темряви й ніжно тремтить разом з тонким вусиком у місячному сяйві (Коцюб.,І, 1955, 279); * У порівн. А я піду на край світа… На чужій сторонці Найду кращу [дівчину] або згину, Як той лист на сонці (Шевч., І, 1951, 15); Пішли літа [Маланчині] марне з світа, як лист по Дунаю… (Коцюб., II, 1955, 14); // Складова частина головки капусти. У відрі стоїть глек з молоком, сир у капустяному листі, біла селянська паляниця (Ю. Янов., І, 1954, 61); // у знач. присл. листо́м, спец. — плавно, поволі. [Штольц:] В зоні виконати, три петлі, два праві й два ліві перевороти.. Падіння листом до шестисот метрів (Мик., І, 1957, 500).

◊ Фіговий лист див. фіговий.

. род. у. Те саме, що листя. — Я б прикрила твій слід листом, щоб його вітер не завіяв, піском не замів, — сказала Мелашка (Н.-Лев., II, , ); Ах, яке ж синє й зоряне небо! І запах цегли — руїн, жовтого листу — аж у голову хмелем (Головко, II, , ); // Засушене, рідше свіже листя деяких рослин, що використовується як приправа або для виготовлення напою чи ліків. Яких вже мені ліків не завдавали! Лукаш мене напував листом от чорних порічок (Вовчок, VI, , ); Дівчата онде подались Збирати свіжий лист із чаю (Рильський, Сад.., , ); Не поспішаючи, він кладе в казанок.. сіль, дрібно покришену й підсмажену цибулю і лавровий лист (Кол., Терен.., , ).

ЛИСТ², а́, ч.

1. Тонкий, щільний шматок або шар якого-небудь матеріалу (паперу, заліза, фанери і т. ін.). Газорізальник Мамайчук-старший.. щось викроює з товстого сталевого листа (Гончар, Тронка, 1963, 179); Цілий вечір Мишуня казився й дурів.. Зачепив неумисно й перекинув відро з водою. Упустив фанерного листа, на якому лежало тісто (Ю. Янов., II, 1954, 139); Шиферний лист іде на покрівлю житлових і промислових будівель (Веч. Київ, 12.Х 1957, 1).

2. Писаний текст, признач. для повідомлення про що-небудь, для спілкування з кимось на відстані, а також відповідна поштова кореспонденція. По копійці заробляла [вдова], Копу назбирала. Та до сина лист писала, У військо послала — Полегшало (Шевч., І, 1963, 230); Аж двічі Павло прочитав листа зряду. І, як це й завжди бувало з ним після Корнійових листів, трохи полегшало ніби (Головко, II, 1957, 413); — Вам, Полю, ось газетки і рекомендований лист, — дістала листоноша пошту з керзової сумки (Автом., Щастя.., 1959, 4); // Писане звертання до особи або осіб, розраховане на широке розповсюдження. Кожний студент знає знаменитий лист Бєлінського, як він писав про Гоголя (Корн., Разом із життям, 1950, 105).

3. який. Офіційний, грошовий або інший документ. [Й о г а н н а (після мовчання):] Хузане, дай мені розлучний лист (Л. Укр., III, 1952, 164); // Документ для записування яких-небудь відомостей. Вони [обліковці] обійдуть квартиру за квартирою.., зустрінуться з кожним громадянином Радянської держави і, опитавши його, занесуть дані у переписний лист (Рад. Укр., 11.І 1959, 1).

◊ Викона́вчий лист див. викона́вчий.

4. спорт. Одна з фігур гри в городки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 491.

Лист, ту, м.

1) во мн. им. листи. Листь (растенія). Употребляется также какъ соб. въ значеніи листва: Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист (втічемо). Ном. № 11035. Тонковерха тополя пахучим листом шелестить. МВ. ІІ. 74. Ой піду я в вишнев сад гуляти, де лист опадає. Грин. III. 243. Листом стелитись. Прикидываться добрымъ, уступать во всемъ, лебезить. Як вибірали, тоді старшина листом стелився, а тепер що! Н. Вол. у.

2) во мн. ч. им. листи и листи. Письмо. Тільки брат до сестри часто листи пише. Мет. 244. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром водою плисти, засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Лист визволений. Вольная, документъ объ освобожденіи изъ крѣпостнаго или рабскаго состоянія. Которий би міг бідний невольник (сей сон) одгадати, — міг би йому листи визволені писати. АД. І. 209. Божий, небесний листъ. Рукописный листокъ, религіознаго содержанія, въ которомъ написано, что носящая или часто слушающая его женщина будетъ имѣть легкіе роды; носится при себѣ беременными женщинами. (Подольк. г.). КС. 1893. VII. 75. Так каже, як з листу бере. Свободно и хорошо разсказываетъ.

3) мн. листи. Игральныя карты. КС. 1887. VI. 463.

4) Лист дубо́вий, — вишневий. Родъ писанокъ съ орнаментикой изъ дубовыхъ, вишневыхъ листьевъ. КС. 1891. VI. 373, 374. Ум. Листо́к, листочок, ли́стонько, листик. Листки широкого латаття по воді. Левиц. І. 514. В саду листоньки шумлять. Грин. III. 168. Ой піду я у садочок та вирву листочок. Мет. 73. Писаннячко дрібнесеньке, листочок як сніг. Федьк. І. 39. Хоч буду далеко, — буду тебе знати, буду листоньки писати. Мет. 79. Листоньки читає, дитину хитає; листоньки малює, дитину годує. Мил. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 362.

лист (зменшене — листо́чок) = ли́стя (зменшене — ли́стячко) — орган повітряного живлення і га­зообміну рослин у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки; зеле­не покриття рослини, що на зиму опадає; широкий лист — символ краси: «Широкий лист на калині, а ще ширший на дубочку»; опа­дання листя — до розлуки: «Лист опадає — милий покидає»; сте­литься лист — теж символ розлу­ки: «Листочок стелиться — милий жениться» (з іншою); шелест лис­тя — неспокій, що відображено в поезії Т. Шевченка «Минають дні…»; разом з тим шелестіння листків — це символ розмови де­рев і спілкування людей («Листоньки — мислоньки», «Листя рясні — слова красні»); з листям пов’язано цілий ряд погодних прикмет, — «коли влітку на дере­вах жовтіє і падає листя, буде ран­ня осінь», «листя з дерев швидко опадає — чекай суворої зими», «як у жовтні дерева в листю, то буде пізня зима». Ой піду я у садочок та вирву листочок (А. Метлинський); Листя не шумить, як вітер не віє (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 335.