ЛЕТІТИ

ЛЕТІ́ТИ, лечу́, лети́ш, недок.

1. Пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). — Та ніколи мені сидіти, — Одвітує Бджола, — Вже час до пасіки летіти: Далеко від села (Гл., Вибр., 1951, 65); В небі летіли гуси з далекого краю (Довж., І, 1958, 173); // Пересуватися в повітрі завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху і т. ін.). Летить стріла коленая, Бряжчить шабля о шеломи (Шевч., II, 1953, 339); Шматки кулів летіли вгору й горіли (Н.-Лев., II, 1956, 197); Над морем летіла хмара, і крапля упала в море… (Ю. Янов., V, 1959, 24); * Образно. Гроші, як полова — летіли. Швидко їх й не стало (Мирний, IV, 1955, 55); // Пересуватися, переміщатися в повітрі (про літаки, ракети і т. ін.). Не дають ніяк спокою Літаки — одно летять! (Вирг., В розп. літа, 1959, 33); // Пересуватися в певному напрямі на літальних апаратах (про пасажира або пілота). Я летів над країною — міста виникали з-під крила (Перв., II, 1948, 25); [Тарасов:] Дещо вона приховала од вас. Треба перевірити, чи може вона зараз летіти (Мик., І, 1957, 501); // перен. Линути, розноситися в просторі (про слова, звуки тощо). Заспівали сади, Зашуміли ліси, Тиха пісне, лети, Мою думу неси (Павл., Бистрина, 1959, 13); Є хвилини, є години: Повний смілого завзяття, Я кепкую — ні сльозини, З уст летять гіркі прокляття (Граб., І, 1959, 265); // перен. Ширитися, передаватися, пересилатися певним способом (поштою, радіо тощо). Летять по радіо слова — з найдальших далей вісті (Забіла, Одна сім’я, 1950, 6); Про кожний крок Шевченка летіло в Петербург вірнопідданське донесення (Слово про Кобзаря, 1961, 138).

2. Те саме, що па́дати 1, 2. Раптом клубок летить їй з колін і котиться просто мені під ноги (Коцюб., II, 1955, 249); Вони йдуть до пана на роботу тепер, коли у самих ще нічого й не тикано, а ту [тут] гріє, з колоса летить (Фр., II, 1950, 45); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28); Раптом він посунувся униз і зрозумів, що летить в улоговину (Тют., Вир, 1964, 498);

◊ Леті́ти до чо́рта див. чорт; Леті́ти під укі́с див. укі́с.

3. перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді і т. ін.); мчати; нестися (у 1 знач.). Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л. Укр., І, 1951, 312); Катер летів проти вітру, розсікаючи білі баранці на гострій хвилі (Кучер, Прощай.., 1957, 5); [Командир застави (до зв’язківця):] Лети у штаб, є вість про комісара (Воронько, Казка.., 1957, 59).

4. перен. Швидко, непомітно проходити (про час). І в’янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою (Шевч., II, 1963, 259); [Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить… і літа летять… (Корн., І, 1955, 109); Ніч летіла швидко. Професор напружено працював над планом задуманої операції (Ваш, Проф. Вуйко, 1946, 63).

5. перен. Линути думками, почуттями, помислами, душею до кого-, чого-небудь. Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летючи до Уляни (Стельмах, Хліб.., 1959, 146); Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Збан., Між.. людьми, 1955, 109); * Образно. Куди серце летить, туди й око глядить (Укр.. присл.., 1955, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 479.

Леті́ти, чу́, ти́ш, гл. Летѣть; быстро стремиться, мчаться, нестись. Летить орел по над морем. Мет. 64. Летить літо, як крилами. Ном. № 550. Чого летиш як скажений? Волын. г. Летить миска до порога. Н. п. Куля летить. Дещо, 31. Ум. Летітоньки. Межи ними соколонько крилоньками махає, летітоньки гадає. Лукаш. 168.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 356.