КІСТОЧКА

КІ́СТОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до кі́стка 1, 2. Дивлюся, од курчати тільки кісточки валяються під столом (Н.-Лев., II, 1956, 20);— Може ж, його розтерзала вовча зграя і кісточок не знайдемо (Шиян, Баланда, 1957, 15).

◊ [І] кісточо́к чиїх не зібра́ти (не позбира́ти) — те саме, що [І] кісто́к чиїх не зібра́ти (не позбира́ти) (див. кі́стка); Кісточки́ перемива́ти (переми́ти, перетира́ти, перете́рти) — те саме, що Кістки́ перемива́ти (переми́ти, перетира́ти, перете́рти) (див. кі́стка); По кісточка́х розбира́ти (перебира́ти) — детально обговорювати кого-, що-небудь. Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового вчителя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 372).

2. Зчленування кісток голінки з кістками стопи, випнуте по боках ноги; щиколотка. Ноги грузли в землю аж по самісінькі кісточки (Стор., І, 1957, 346); Терезка не пішла в хату, вона стояла в садку по кісточки в снігу (Томч., Готель.., 1960, 223).

3. перев. мн. Гральні кубики або пластинки (з кості чи іншого матеріалу), на гранях яких вирізані цифри, вічка. На сусідніх вулицях відлунювали удари кісточками доміно об дубові столи (Руд., Остання шабля, 1959, 105); Мальцев виймає з кишені скриньку з мініатюрним доміно і висипає кісточки на стіл (Галан, І, 1960, 381).

4. Кулька рахівниці; кружальце. Шеф тряс нею [рахівницею] в повітрі, кісточки торохтіли, як горіхи в залізному коробку (Хижняк, Тамара, 1959, 66); Василько з радістю кинувся допомагати батькові і за хвилину хвацько вицокував кісточками рахівниці (Цюпа, Грози.., 1961, 167).

5. Гнучка пластинка з китового вуса, металу і т. ін., яку вшивають у корсет, плаття тощо.

6. Насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин. Через декілька днів після осипання пелюсток самка [сливової товстоніжки] відкладає яйця в середину кісточки плода, проколюючи її оболонку яйцекладом (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 366); Ганна Сильвестрівна виколупувала шпилькою кісточки з вишень (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 170.

Кісточка, ки, ж. Ум. отъ кістка.

1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893.

2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. І. 22. Там керви по кісточки. Гол.

3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 246.