КІНВА

КІ́НВА, и, ж.

1. Великий дерев’яний кухоль. А трохи згодом Раби вечерю принесли І кінву доброго сикеру (Шевч., II, 1953, 71); Кухарі.. ставлять.. по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах.. горілку, мед, пиво (Стор., І, 1957, 256).

2. діал. Відро. Молодичка кароока.. бігла з кінвами по воду (Сл. Гр.).

КІНВА́, и́, ж., розм. Збірн. до кінь 1. Бач, скілько кінви пасеться (Сл. Гр.); Мимо проїжджають, сунуть кінвою війська (Гончар, III, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 163.

I. Кінва, ви, ж.

1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев’яних, горілку, мед, пиво… Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втрете як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. І. 204.

2) Ведро. Молодичка кароока… бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Конівка.

II. Кінва, ви, ж. соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 244.

кі́нва — великий дерев’яний ку­холь.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 286.