КІЛОЧОК

КІЛО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до кіло́к. По всій довжині його [ланцюга] стирчать.. встромлені в землю дерев’яні кілочки (Коцюб., І, 1955, 226); Запхнувши ніби останню річ до чемодана, Саїд Алі угледів на кілочку скрипку (Ле, Міжгір’я, 1953, 332).

◊ Як з кіло́чка — несподівано, раптово. Далі промовив [дід] несподівано, неначе його слово зірвалось, як з кілочка (Н.-Лев., IV, 1956, 220); — Авжеж,— як з кілочка випалила Оксана (Логв., Давні рани, 1961, 170); Як на кіло́чках сиді́ти (бу́ти, знахо́дитися) — бути занепокоєним, украй схвильованим. Устя сиділа як на кілочках, чужа й непотрібна (Коцюб., II, 1955, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 160.

Кілочок, чка, м. Ум. отъ кіло́к.

1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься? — Одріже од жмутка два шматочки та зв’яже докупи та й повісить на кілочку. ЗОЮР. І. 308. Два кілочки у стіні… на їх нічого не висить. МВ. ІІІ.

2) = Чека. Рудч. Чп. 249, 250.

3) Въ сновальницѣ: колышки, на которые надѣвается пряжа. Вас. 202.

4) Колокъ у струнныхъ музыкальныхъ инструментовъ для укрѣпы струнъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 243.