КРУГ

КРУГ¹, а, ч.

1. мат. Частина площини, обмежена колом (див. ко́ло¹ 1). Площа круга.

2. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на таку площину. Серед цього амфітеатру гір в середині круга стоїть невисока гора (Н.-Лев., II, 1956, 414); Сміялися озер круги, Степи, діброви і долини (Щог., Поезії, 1958. 198); Терентій покружляв-покружляв навколо випалених кругів згарища, які то темніли, то світилися волокнами ватри (Стельмах, І, 1962, 462); // перев. мн. Концентричні кола, що розходяться від місця порушення водної гладіні. Ось уже шубовснула котрась із дівчат — круги пішли по воді (Головко, І, 1957, 450); // заст. Ділянка поля. В сьому крузі луччі [кращі] буряки, аніж на низу (Сл. Гр.).

◊ Круги́ літа́ють (літа́ли і т. ін.) пе́ред очи́ма (в оча́х) у кого — в очах когось темніє (потемніло) від слабості, утоми. Червоні круги літали перед його очима та розпливалися (Коцюб., II, 1955, 344); Круги́ під очи́ма в кого — хтось має синці під очима від хвороби, перевтоми, безсоння тощо. Швагер вийшов із церкви. Круги під очима, видко, зморився (Коцюб., II, 1955, 79); Со́нце в кру́зі — сонце на виднокрузі, на обрії. * У порівн. Ходжу, блуджу попід гаєм, Як те сонце в крузі (Чуб., V, 1874, 277).

3. Предмет, що має округлу, овальну або кільцеподібну форму. Господиня.. викинула на стіл гарячий круг мамалиги (Гончар, III, 1959, 14); Рятівний круг; Шліфувальний круг.

∆ Гонча́рський (гонча́рний) круг див. гонча́рський, гонча́рний.

4. заст. Одиниця обліку готової продукції в деяких народних ремеслах і заняттях.

Круг во́ску — шматок воску циліндричної форми вагою в кілька кілограмів. Бразд.. привозив Кожемі дарунок..— кілька кадів меду, кілька кругів воску (Скл., Святослав, 1959, 88); Круг колі́с — комплект коліс для воза. — За найкращий ясеновий круг коліс.. ти мені платив десять карбованців і морщився (Стельмах, II, 1962, 37); Круг пря́дива — певна кількість прядива (2-3 пуди), намотаного на дерев’яний обруч, — На тобі круг прядива, щоб ти його й пом’яла, і потіпала, і спряла (Укр.. казки, 1951, 312).

КРУГ², прийм., з род. в. Те саме, що навко́ло 2; навкруг, кругом. Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Шевч., II, 1953, 74); Навколо великих людей і круг їх пам’яті завжди точиться.. боротьба (Рильський, III, 1956, 249).

◊ Круг па́льця обвести́ (обкрути́ти) кого — обдурити, ошукати когось. — Нашого пана круг пальця сам граф Потоцький не обведе (Стельмах, І, 1962, 257); — Ніколи собі цього не прощу! Отак по-дурному дали себе круг пальця обкрутити (Головко, II, 1957, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 367 - 368.

I. Круг, га, м.

1) Кругъ, окружность, круговая линія.

2) Горизонтъ, кругозоръ. вже со́нце в крузі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Бодай йому з круга світа повернуло! Кіевск. у. (Проклятіе).

8) Кругъ, составленный расположившимися по окружности предметами, людьми. Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві попід руки. Левиц. І.

4) Кругъ (дороги), объѣздъ. Хто кругу не боїться, — далі становиться. Посл.

5) Извѣстная часть (пудовъ до 2 — 3) волокна неньки, льна, намотанная на деревянный обручъ. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Сорт: кругів прядіва. Мнж. 46.

6) — коліс. Комплекта колесъ для воза.

7) Площадь, ограниченная окружностью.

8) Кругъ деревянный, металлическій и пр. — отдѣльный или какъ часть различныхъ снарядовъ, посуды, мебели и пр. Такъ, кругом называется дно деревянной посуды, вырѣзанное, но еще не обработанное (Шух. І. 250); круг является одною изъ двухъ сторонъ колиски (Шух. І. 98), частью м’яльниці (Вас. 159).

9) Родъ деревяннаго столика у гуцульской печи, на который выкладывается приготовленная кулеша. Шух. І. 96.

10) Въ повозкѣ: каждая изъ двухъ поперечныхъ стѣнокъ кузова. Рудч. Чп. 250.

11) — гончарський. Кругъ, станокъ гончара; устройство: вертикально стоящее веретено, которое своей пяткой, спіне́м, вращается въ подшипникѣ, лежащемъ на полу; верхній конецъ верете́на прикрѣпленъ къ высокой скамьѣ, называемой лавиця, при помощи жабки, дощечки съ выемкой; внизу на веретенѣ нижній кругъ, — спідняк, вращаемый ногами, а вверху — верхня́к, меньшій кругъ, на которомъ формуютъ посуду. Шух. І. 261, 262. Полтавскія названія частей круга: веретено — веретено, п’ятка — деревянная подставка для круга, порплиця — желѣзный подшипникъ для веретена, а дучка — лунка въ ней, лава = скамья, коник = Жабка, спідняк, сподень, кружка — нижній кругъ, верхняк, голова, головка, кружалко — верхній кругъ; спиці — большею частью круглыя деревянныя трос ти, въ числѣ шести, образующія подпорку для нижняго круга и располагающіяся подъ нимъ въ видѣ круглой клѣтки; шпеник желѣзный стержень на верхнемъ кружкѣ, на который накладывается комокъ глины при формовкѣ. Вас. 179. Нѣсколько различаясь по своей конструкціи, круги́ бываютъ: шльонський, головатий, шестерня, воло́ський. Вас. 179.

12) Тулья шапки. Вас. 156.

13) Темя головы? Болить моя головонька від самого круга. Грин. III. 162.

14) Участокъ поля. Там же мі стоїть три круга ярини, пішли її жати три красні дівчини. Гол. В сьому крузі луччі буряки, аніж на низу. Кіев. г.

15) Переносно: область. Будем висліжувати, світогляд народа в крузі релігії. Левиц. І.

16) — дугану. Пятьдесятъ пачекъ табаку (курит.). Вх. Лем. 428. Ум. Кружечок, кружок.

II. Круг I, нар. Вокругъ. На ріках круг Вавилона, під вербами в полі, сиділи ми. Шевч. Круг його гукають. К.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 311 - 312.