КРИТИЧНИЙ

КРИТИ́ЧНИЙ¹, а, е.

1. Стос. до критики (у 1 знач.). Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету «Колючка» — велика біда (Ковінька, Кутя.., 1960, 68); // Який містить критику. Його [М. Драгоманова] критичні статті «кидали нове світло на нашу минувшину, відкривали нові горизонти..» (Коцюб., III, 1956, 31); Критичне зауваження; Критична література; // Який грунтується на науковій перевірці правдивості, правильності чого-небудь. Я дуже багато попрацював над критичним освоєнням емпіричної побудови Мічуріна (Довж., І, 1958, 475); Ленін вказував, що по самій своїй суті теорія марксизму є критичною і революційною (Біогр. Леніна, 1955, 19).

2. Здатний виявляти та оцінювати позитивне й негативне в кому-, чому-небудь; вимогливий. Він обвів критичним поглядом свій салон, в думці рівняючи його до салону баронеси (Л. Укр., III, 1952, 508); — Критичний у вас розум, Олено,— говорив він..,— аналізуючий (Коб., І, 1956, 82); Урочисті й складні церемонії.. вколисували критичну думку дорослих людей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 149).

∆ Крити́чний реалі́зм див. реалі́зм.

◊ Крити́чним о́ком диви́тися (огляда́ти, гля́нути і т. ін.) — вимогливо придивлятися до кого-, чого-небудь, виявляючи вади, хиби. Інколи він [завідувач кав’ярні] .. проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (Собко, Скеля.., 1961, 78).

КРИТИ́ЧНИЙ², а, е.

1. Який перебуває в стані кризи (у 1 знач.); переломний. Панна.. сьогодні іменинниця,— їй минув 21 рік.. А далі почнуться критичні роки для панни (Л. Укр., III, 1952, 484); Їй уже тридцять сім років,— вік для спортсменки майже критичний (Собко, Стадіон, 1954, 4).

2. Винятково складний, тяжкий, небезпечний, скрутний. Стан був настільки критичний, що я вже думала.. про морфій або, ще й гірше, про нову хірургічну битву… (Л. Укр., V, 1956, 276); Наше становище було критичне (Ткач, Моряки, 1948, 32).

& Крити́чна величина́, спец.— величина, що характеризує перехід у новий стан, якість, набуття нових властивостей; Крити́чна температу́ра, фіз.— температура речовини, коли зникає різниця між рідиною та парою. Перед тим, як приступити до вимірювання критичної температури своїм методом, Надєждін з’ясував, який ступінь точності він може дати (Вісник АН, 5, 1949, 66); Крити́чний стан речовини́, фіз.— стан речовини, коли зникає різниця між рідиною та парою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 351 - 352.

Критичний, а, е. Критическій. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 307.