КРАСНИЙ

КРА́СНИЙ, а, е, КРА́СЕН, сна, сне, нар.-поет. Те саме, що га́рний 1; прекрасний, чудовий. Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Мирний, V, 1955, 307); І знов прийшла весна-красна, І знов зазеленіло поле (Гл., Вибр., 1951, 178); Вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями (Коцюб., III, 1956, 45); Знову літо у краснім цвіті, В колиханні ясних комет (Мал., Запов. джерело, 1959, 222); // Який має привабливу зовнішність; уродливий (у 1 знач.). Не родися красна, та родися щасна (Номис, 1864, № 1674); Хто його [Кармеля] уперше стрічав.., потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Вовчок, І, 1955, 346); Стояв син її в сріблі місяця такий красний.., що в мами серце защеміло (Вільде, На порозі, 1955, 337); // Приємний, втішний. Одної ночі мав він красний сон (Укр.. казки, легенди.., 1957, 92); Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрії, давні сни (Л. Укр., І, 1951, 71); // Найкращий. Нащо собі марно жалю завдавати, Нащо свої красні літа загубляти! (Метл. і Кост., Тв., 1906, 245); // Радісний, щасливий. Іноді й віри не доймаємо, що доля наша така красна (Барв., Опов.., 1902, 97); Чи не так, як і.. весну, Я бачила кохання й молодощі І все, чим красен людський вік убогий? (Л. Укр., І, 1951, 145).

◊ Кра́сна дичина́ — найкраща болотна та ін. дичина (бекас, валюшень, глухар тощо); Кра́сна діви́ця — молода, гарна, вродлива дівчина. Почали казати [старости].. про порошу, про князя, про куницю і звели на красну дівицю (Кв.-Осн., II, 1956, 488); Кра́сна мо́ва — мова, що відзначається майстерністю або пишністю викладу думок. Красная мова находить добрії слова (Номис, 1864, № 12859); Кра́сна ри́ба — цінна парода безкісткових (осетрових і т. ін.) риб; Кра́сна то́ня — перший у сезоні улов, звичайно найкращий. Красна тоня вдалась добра; але того літа риба ловилась дуже погано (Н.-Лев., II, 1956, 249); Кра́сна ціна́ (платня́) — найвища ціна (платня). — Хорошу, Тимофію, витесав кроковку. Продай мені її. Красну ціну заплачу (Стельмах, II, 1962, 37); Кра́сне мі́сце — найкраще, почесне місце. Лісничий посадив на красне місце гостя (Рибак, Зброя.., 1943,129); Кра́сне писа́ння, заст.— каліграфія, чистописання. При читанні каталога він не спитав.., чому .. не були на годині красного писання (Ков., Світ.., 1960, 106); Кра́сне письме́нство, заст.— художня література. Наш інтелігентний читач.. бажав би зустрітись в творах красного письменства нашого з обробкою тем.. соціальних, психологічних, історичних і інших (Коцюб., III, 1956, 239); Кра́сне сло́во; Кра́сні слова́ — влучне, виразне (у 2 знач.) слово. Марченко виголосив .. тост за дружбу польського і радянського народів.. Красні слова самі лилися з уст (Минко, Ясні зорі, 1951, 24); Кра́сне со́нце — яскраве сонце. Так і зима мине; на весну красне сонце загріє… (Мирний, І, 1949, 210); Кра́сний госпо́дар (хазя́їн) — добрий господар.— Такий мені хазяїн красний, що хазяйці й чарки випить не дав..» (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); Кра́сний день — гарний, погідний, сонячний день. День був красний, люди по городах, по полях працювали (Ков., Світ.., 1960, 5); Кра́сний звір — найцінніший для мисливця звір (ведмідь, лось, куниця тощо). Ні зоряних небес мандрівні хори. Ні вітрокрилі в морі байдаки. Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі нори, .. — Ніщо мого вже серця не торкне (Зеров, Вибр., 1966, 442); Кра́сний торг, заст.— багатий товарами, вдалий щодо купівлі або продажу торг. Тепер літо, в полі робота, а наш торг тілько зимою красний (Фр., III, 1950, 54); [Не] для (за́для, ра́ди) кра́сного сло́ва (слівця́) — [не] для ефекту, [не] для того, щоб справити враження. Не ради красного слова вона тепер приводила в примір братової синів (Мирний, IV, 1955, 115); Не для красного слова мовиться: народ — творець історії. Він є таким насправді (Рад. Укр., 15.IV 1964, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 327.

Красний, а, е. Прекрасный, красивый, хорошій. Не родися красна, та родися щасна. Ном. № 1674. За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже який! МВ. І. 23. Ой я знаю, ой я знаю, чого мила красна: перед нею й поза нею впала зоря ясна. Н. п. Ти, козаче молоденький, слова твоі красні. Мет. 107. Хто б мав таке слово пишне да красне, щоб так як на картині змалював той манастирь. К. ЧР. 99. Красний сей світ! Федьк. Красна дівка. а) Созвѣздіе Дѣвы. б) Радуга. Чуб. VII. 575., Ум. Красненький, красне́сенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 300.