КОРОБКА

КОРО́БКА, и, ж.

1. Невелике вмістище різної форми з картону, пластмаси, фанери тощо, звичайно з кришкою. Там усе повозки стоять, понакладувані ящики, коробки, і усе з товаром (Кв.-Осн., II, 1956, 402); У другій руці Софія несла несесер та коробку з капелюшем (Л. Укр., III, 1952, 522); Кузнецов.. вийняв з кишені коробку сірників (Головко, II, 1957, 550); Плівка лежить на столах і шухлядах.. у металевих круглих коробках (Ю. Янов., II, 1958, 98); * Образно. Я взяв каретку, .. дверцята грюкнули, і ми лишились в тісній коробці (Коцюб., II, 1955, 437).

2. рідко. Те саме, що мі́рка 2. Дають мені, матусенько, жита по коробці (Сл. Гр.); Надійшов, нарешті, й такий день, що довелося замісити останню коробку борошна (Л. Янов., І, 1959, 42).

З коро́бки (за коро́бку) молоти́ти, заст.— молотити, одержуючи як плату відповідну міру вимолоченого зерна. Менший знов просить: «Братику мій, дай мені хоч з коробки молотить». — «Не дам,— каже старший,— який з тебе молотник?» (Стор., І, 1957, 31); У нас у кого нема свого плуга, волів.., становиться молотити за коробку (Барв., Опов.., 1902, 303).

3. Кістяк, основа якої-небудь будівлі. Баштові крани.. поралися біля цегельних коробок майбутніх будинків (Руд., Остання шабля, 1959, 24); Задимлені коробки з’єднаних один з одним будинків вражали своєю спустошеністю (Хижняк, Тамара, 1959, 281).

4. спец. Вмістище для різних механізмів, приладів тощо. Юрій поклав трубку і погладив рукою чорну блискучу коробку телефону (Собко, Зор. крила, 1950, 6).

∆ Коро́бка шви́дкостей (переда́ч) — механізм для зміни швидкості, іноді й напрямку руху в автомашинах, верстатах і т. ін. Для зміни числа обертів служить коробка швидкостей (Токарна справа.., 1957, 6); Христина відразу зрозуміла, що тут щось негаразд з муфтою зчеплення або коробкою передач (Збан., Пе-реджнив’я, 1955, 370).

5. заст. Старовинний головний убір заміжніх жінок. [Марта:] Надінуть на голову коробку, волю дівочу закажуть, світ зав’яжуть… (Вас., III, 1960, 84); На голові коробка велика.., шовковою хусткою вив’язана (Дн. Чайка, Тв., 1960, 81).

∆ Черепна́ (мозкова́) коро́бка — кісткове утворення, у якому міститься головний мозок. У черепі кроля дуже розвинена мозкова коробка, в якій є головний мозок (Зоол., 1957, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 294.

Коробка, ки, ж.

1) Родъ корзины изъ липоваго луба или дерева.

2) Деревянная мѣра, преимущ. для сыпучихъ тѣлъ. Дають мені, матусенько, жита по коробці. Н. п. З коробки молотити. Молотить, получая какъ плату часть вымолоченнаго зерна. Сим. 196. Нехай же він іде до старшого брата і попросить хліба; як не дасть, то нехай у нього молотить з коробки. Стор. Иди до попа та ставай на жито, шоб скосити, перевезти і змолотити; та не ставай за гроші, або з коробки. Мнж. 127. Ум. Коробочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 285.