КОЛО

КО́ЛО¹, а, с.

1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (Собко, Зор. крила, 1950, 243); Місяць обертається навколо землі не по колу, а по еліпсу (Рад. Укр., 4.1 1959, 4).

∆ Поля́рні ко́ла — уявлювані лінії, що проходять паралельно екватору на відстані 66°33’ на Південь і Північ. На південь від північного полярного кола спостерігається добова зміна дня і ночі (Фіз. геогр., 5, 1956, 77); Недарма чоловік півжиття керував таборами десь аж за полярним колом, вміє вистежувати, ловити, брати за жабри різних «людців» (Гончар, Тронка, 1963, 110).

2. Така крива, утворена з різних предметів. Простягалися стомлені в самоті руки [Марусі], заломлюючися в гнучке коло, вигинався в солодких хвилях стан (Хотк., II, 1966, 32); Цвинтар витискує з кола дерев прадавню, як намальовану, церковицю (Стельмах, І, 1962, 274.)

∆ Електри́чне ко́ло — сукупність тіл або середовищ, які утворюють замкнений шлях для протікання електричного струму. Генератор, приймач, проводи й вимикач, сполучені між собою, становлять електричне коло (Фізика, II, 1957, 101); Ко́ло крово́обігу — замкнений шлях руху крові в організмі. По великому колу кров рухається від шлуночка серця по артеріях до всіх органів.. По малому, або легеневому, колу кров тече від шлуночка серця до легень і шкіри (Зоол., 1957, 90).

◊ Зачаро́ване ко́ло див. зачаро́ваний; Зву́жувати (зву́зити) ко́ло див. зву́жувати; Змика́ти (зімкну́ти) ко́ло див. змика́ти; [О́гненні, те́мні і т. ін.] ко́ла в о́чах (пе́ред очи́ма) стриба́ють (витанцьо́вують, бі́гають і т. ін.) — про хворобливий стан або стан роздратування, коли людина ніби бачить темні або жовті тіла перед очима. Коли спливала на думку заповітна комірчина з коштовним хутром, темні кола витанцьовували перед очима [ігумена], й дужче скрипіли старі й жовті зуби… (Донч., II, 1956, 24); Огненні кола Забігали рясно в Івана в очах… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 261).

3. у знач. присл. ко́лом. Утворюючи таку криву. У блакитному просторі Заходили колом зорі (Граб., І, 1959, 266); Соромливо, взявшися за руки, пішли дівчата колом (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 24).

4. Частина площини, обмежена такою замкненою кривою; круг. Площина, перпендикулярна до осі, перерізаючись з поверхнею обертання, дає в перерізі коло (Геом., II, 1954, 67); // Круглий майданчик для бігів, танців і т. ін. Першій парі танцюристів охоче дали коло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 154); // Замкнений або розімкнений ланцюжок людей, який оточує таку ділянку поверхні. Пари почали виступати наперед і утворили величезне барвне коло (Фр., VI, 1951, 224); Йон відділився від купки парубків, підскочив до танцюючого кола, розірвав його, вхопив за руки двох дівчат… (Коцюб., І, 1955, 231).

5. Предмет, що має форму круга або кільця. Піднімається ясне сонечко. З-за гори викочується його іскристе коло і грає широкими кружалами (Мирний, І, 1954, 236); — Де та пластинка? — запитує комбат.— Ану, дайте сюди! І, поклавши на коло, сам починає накручувати (Гончар, III, 1959, 274); Катер відчалює від берега. Зв’язковий стоїть, прихилившись до рятувального кола (Ю. Янов., І, 1954, 224).

6. Те саме, що ко́лесо 3. З потоків летять діаманти, Млиновеє коло шумить (Л. Укр., IV, 1954, 94); * У порівн. Роман прямує до греблі, біля якої вже дівочі голоси просять, щоб зійшов місяць, як млинове коло (Стельмах, І, 1962, 126).

◊ Махове́ ко́ло див. махови́й.

7. Хороводний танець, виконавці якого розташовуються ланцюжком, у вигляді замкненої або розімкненої кривої. [Перелесник:] Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці (Л. Укр., III, 1952, 206); Прекрасно.. змальовані.. побутові картини, веселі гри і танці молдавської молоді: джок, коло, молдаванеска (Рад. літ-во, 3, 1957, 20); * Образно. Навколо нього [озера], над самою водою, взялися за руки чубатенькі верболози та й ведуть навзаводи, мов діти, своє зелене коло (Стельмах, II, 1962, 125).

8. перен. Замкнений ланцюг подій, справ, процесів і т. ін., який вичерпує в своїй сукупності розвиток, здійснення чого-небудь. [Кречет:] Коли життєве коло закінчується нормально і розпад матерії іде природно, то почуття страху зникає і людина спокійно чекає кінця (Корн., І, 1955, 114); // Етап спортивного змагання, в якому всі учасники грають певну серію партій. Обидва завершальні для себе матчі першого кола кияни проведуть в гостях у єреванського «Арарата» і донецького «Шахтаря» (Літ. Укр., 22.VІІ 1966, 4).

9. перен. Певна ділянка, сфера якої-небудь діяльності. Коло морально-психологічних якостей, які усвідомлюють в собі підлітки, з віком значно розширюється (Рад. психол. наука.., 1958, 388); Коло фольклорних інтересів буковинського співця [Ю. Федьковича] невіддільне від літературного і взагалі культурного процесу на заході України другої половини XIX ст. (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 74); // Перелік таких ділянок, сфер і т. ін. Коло громадських тем [у творчості М. Рильського] поширюється і виходить на обрії загальнонародних інтересів (Мал., Думки.., 1959, 14); Небувало широке коло питань науки знайшло своє відображення в працях В. І. Леніна (Наука.., 4, 1960, 25).

10. перен. Сукупність, група людей, об’єднаних якими-небудь інтересами. Франко говорив, що Шевченко, буваючи в ту пору в колі тамтешніх високоосвічених людей, не міг лишитись осторонь від тих питань, які захоплювали уми тодішнього передового російського суспільства (Рад. літ-во, 3, 1957, 38); Були «обмиті» капітанські погони, були проголошені тости за тісним столом в колі друзів у офіцерській їдальні (Рибак, Час.., 1960, 17); // перев. мн. Певні групи населення чи суспільні угруповання. Треба було здійснитись Великій Жовтневій революції, щоб Мічурін, проживши понад сорок з чимось років в злигоднях, став, нарешті, відомий широким народним колам (Довж., І, 1958, 488); Об’єднуючи демократичні і миролюбні сили, робітничий клас може примусити правлячі кола припинити підготовку нової світової війни (Програма КПРС, 1961, 32).

КО́ЛО², прийм., з род. в. Уживається:

1. При позначенні особи, предмета, поблизу або біля яких відбувається дія, хтось чи щось знаходиться, перебуває. Коло його [батька] стара мати Сидить на ослоні. За сльозами ледве-ледве Вимовляє доні (Шевч., І, 1963, 25); Дідусь у новому кожушку задубів коло телеграфного стовпа… (Сос., І, 1957, 266); // При позначенні незначної відстані від чого-небудь. Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі (Вовчок, І, 1955, 287); Достеменно знає тільки, що буде це коло берегів кавказьких в зоряну літню ніч (Гончар, Тронка, 1963, 218); // При позначенні осіб, предметів, навколо яких відбувається дія. Галя.. обвилась коло його шиї (Мирний, І, 1949, 334); // При позначенні осіб, предметів, по відношенню до яких відбувається й на які спрямована дія (з дієсловами поратися, клопотати, доглядати і под. та віддієслівними іменниками від них). Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині (Мирний, І, 1949, 359); Гнат порався коло шлеї та часом споглядав на Настю (Коцюб., І, 1955, 69); А в коваля сьогодні вже завізно: Той борону, той кремера притяг, Той коло плуга метикує хитро (Рильський, І, 1960, 243).

2. При позначенні приблизної кількості. Я б ніколи не сказав, що їй було коло ста років (Вас., II, 1959, 333); За три дні наловлено було коло півсотні лірників і кобзарів (Бурл., О. Вересай, 1959, 77); // При неточному позначенні часу. Коло різдвяних свят о. Василь трохи занедужав (Коцюб., І, 1955, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 226 - 227.

I. Коло, ла, с.

1) Кругъ. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс.

2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб.

3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и колесо у передняго навоя. См. Навій. Вас. 165.

4) Поставъ (мельницы). Млин з двома колами. Черниг. у. КС. 1883. VII. 508 — 517.

5) = Колесо 3. Дівчата стали у коло. Мир. Пов. 144. Ум. Колечко. Желех.

II. Коло, пред.

1) Около, вокругъ. Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється? Макс. (1849). 96. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. АД. І. 89.

2) Возлѣ, подлѣ. Заховаю змію люту коло свого серця. Шевч. Звелів їх садовити купа коло купи. Єв. Мр. VI. 39.

3) Коло чо́го ходити. Заниматься чѣмъ либо. коло ко́го ходити. Заботиться о комъ, присматривать за кѣмъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 270.

ко́ло —

1) замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центру; у Г. Сковороди коло — символ Бога та вічності, бо в колі немає ні початку, ні кінця; у во­рожінні — найважливіша фігура, охоронний вал; обвести колом, обгородити — убезпечити щось або когось (наприклад двір господаря убезпечений, бо «білим залізом огородився»; пop. у весільній пісні: «Марусю мати родила, місяцем обгородила, сонечком підпереза­ла, на село виряджала»); до магічних дій належать водіння кози та оборювання плугом; обведене ча­рівне коло робить річ недосяжною для нечистої сили: або вона не ба­чить того, що в колі, або не в змозі дістати; у сполученні: млино́ве́ ко́­ло — колесо млина; див. ще Коляда́ 1. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде (пісня); Ой зійди, зійди ясний місяцю, як млиновеє коло (П. Чубинський); дієслово колува́ти — рухатися по колу або їхати в об’їзд; Волю кодувати, як бідувати (прислів’я); Хто колує, той дома не ночує (М. Номис);

2) старовинний хороводний танець, виконавці яко­го розташовуються ланцюжками, у вигляді замкненої або розімкненої кривої; кривий танець (див. та́нець 3). Перелесник:] Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по траві (Леся Українка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 300-301.