ЗНОСИТИ

ЗНО́СИТИ, зно́шу, зно́сиш, недок., ЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. зніс, знесла́, ло́; док., перех.

1. Приносити з різних місць в одне, збирати докупи. Тугар Вовк і Максим.. також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр., VI, 1951, 128); Звістка про те, що в колгоспі відкрилися дитячі ясла, вмить облетіла село. Жінки почали зносити і своїх дітей до контори (Мокр., Сто.., 1961, 69); — От що зробим: скільки у кого є хліба, знесім увесь до зерна і до пилиночки укупу (Кв.-Осн., II, 1956, 126); Як наїдуть козаки,— страшно й подумати. А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще, ..мерщій знести все в економію, хто що взяв (Головко, II, 1957, 303).

2. Несучи, спускати, доставляти зверху вниз. Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, ..Зносить з гори після того трісок та всілякого хмизу (Зеров, Вибр., 1966, 326); Чула [Марія], як виходили з льоху. Як зносили щось з горища (Вільде, Опов., 1954, 17); Здавалось, на дамбі не залишиться жодної живої душі. Проте дим розвіявся, вбитих і поранених знесли вниз — їх виявилося менше, ніж можна було чекати (Гончар, III, 1959, 366).

3. Зрушувати, зривати з місця, переміщати, відносити куди-небудь, захопивши силою свого руху (про вітер, воду, вибухову хвилю і т. ін.). Чуємо вже — сокира цюкає і голос вітер до нас зносить — пісні хтось співає (Вовчок, I, 1955, 203); Верхні горизонти порід.. поступово руйнуються; продукти їх руйнування зносить вода у понижені ділянки (Наука.., 8, 1958, 22); На болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця (Стельмах, Колосок.., 1959, 57); // безос. Вона непомітно відсунулася і сперлася на паркан так, щоб тютюновий дим і запах зносило повз неї (Сенч., Опов., 1953, 87); Андрій і Михайло закріпили кінець троса, щоб течією не знесло його під правий берег (Трубл., І, 1955, 111); Покрівлю, видно, знесло вибуховою хвилею під час нальоту авіації (Кучер, Чорноморці, 1956, 318).

4. Знищувати, ламаючи, руйнуючи і т. ін. Коли зносили старий дім, що раніше був на місці нашого нового, від нього лишили тільки один куток (Голов., Крапля.., 1945, 3); Поглянув він на ворота, на хвіртку,— мовби поглядом зніс їх (Мирний, І, 1949, 243); Палахкотить гнівом трудящий люд, як одне серце: одібрати в поміщиків землю, знести, розтягти до цурки їхні кубла (Головко, II, 1957, 255); // Знімати, відділяти чим-небудь; зрізувати, зрубувати. — Поробили двері, нічого сказати! Трохи собі голови не знесла (Н.-Лев., II, 1956, 321); // безос. Над головним входом він [особняк] мав колись, певно, струнку вежу, яку знесло снарядом (Донч., VI, 1957, 320); // перен. Відміняти, скасовувати або силою знищувати що-небудь. Указ 76 року, як звісно, рішили знести, але ще не публікують про це (Коцюб., III, 1956, 278); Безпосереднім і найближчим завданням революції в Росії було завдання буржуазно-демократичне: скинути залишки середньовіччя, знести їх до кінця.. (Ленін, 33, 1951, 28).

◊ Зно́сити (знести́) до пня див. пень.

5. Піднімати, виносити нагору. Він батька.. На плечах зніс на Іду-гору (Котл., І, 1952, 274); Тільки що Христя намірилася стрибнути, а Кравченко ззаду так її і підхопив під руки, так і зніс на повозку, аж Христя усміхнулася (Мирний, III, 1954, 317); У травні, у пам’ятнім травні, Замаяв побідний наш стяг, Його наші воїни славні 3 боями знесли на рейхстаг (Криж., Срібне весілля, 1957, 134); // безос. — Ох, мій голубчику, маленький! Ще добре, що зоставсь! От якби впав і був би неживенький, І горенько б тоді було… Чого ж тебе туди знесло? (Гл., Вибр., 1951, 160),

6. розм. Здіймати, підносити вище, вгору. Все вище зносим над землею ми праці звільненої стяг (Сос., Щастя.., 1962, 43); Зніс [Довбущук] її [булаву] високо понад себе і спустив потім на Петрія (Фр., VIII, 1952, 117); * Образно. Я знаю, що бійця нащадки спом’януть І нашу віру й кров знесуть на п’єдесталі (Мал., Чотири літа, 1946, 56).

◊ Зно́сити (знести́) о́чі догори́ див. о́ко.

7. перен. Терпіти, витримувати що-небудь неприємне, тяжке, болісне і т. ін. Часом вибігає [Гнатко] на ковзанку босоніж та й ковзається на маленьких ночовках, що стоять біля жорен, і вперто, без жодної сльозинки, зносить мамині ляпаси (Стельмах, І, 1962, 378); Огудою і зневагою, мов дьогтем, обліпили Родивона, і він мусив зносити… (Горд., Дівчина.., 1954, 281); — Такого докору, Сергію, не знесу (Барв., Опов.., 1902, 210); — Щоб тільки побачити оце озеречко, варто було знести всі труднощі дороги!.. (Мас., Життя.., 1960, 67).

◊ Не зно́сити кого, чого — почувати огиду, відразу до кого-, чого-небудь; не любити когось, щось. Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л. Укр., III, 1952, 702); Дідусь не зносить Антося. Інакше як горбоносим чортом не називає (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 166); Умо́м (голово́ю) зно́сити (знести́) — бути спроможним збагнути, зрозуміти що-небудь. І не міг він умом знести, яким дивом-дивним він живий та цілий вискочив… (Вовчок, І, 1955, 333).

8. розм., рідко. Охоплювати, проймати (про думки, почуття). Отакі гадки зносили Славка, заки не пішов додому й не відігнав їх спанням (Март., Тв., 1954, 332); — Ні, про мене, зробимо пробу, коли тебе така охота зносить (Фр., IV, 1950, 64).

9. Відкладати, нести яйця (про птахів). Жива вага банківської курки 600 — 800 г, зносить вона по 8 — 12 білих яєць за один-два цикли на рік (Птахівництво, 1955, 18); Курка рябенька, мов знести хотіла, бочком заглядала в шапку (Тич., I, 1957, 248).

ЗНОСИ́ТИ див. зно́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 670 - 671.

Зносити, шу, сиш, сов. в. знести, су, сеш, гл.

1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51.

2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169.

3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546.

4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28.

5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45.

6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208.

7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256.

8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107.

9) Зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246.

10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208.

11) Охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

Зносити, шу́, сиш, гл. Износить. І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила. Мет. 237. Вона тії сережечки про буддень зносила. Чуб. III. 131. Без роскоші, без любови зношу свої чорні брови. Шевч. 475.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 175.