ЗНАЧНИЙ

ЗНАЧНИ́Й, а́, е́.

1. Досить великий (кількістю, розміром, величиною і т. ін.); чималий. Коли б пустили сюди Ваші видання, я певний — вони знайшли б покупців. Книгарня «Киевской старины» робила б Вам значні замовлення (Коцюб., III, 1956, 211); За післявоєнні роки опубліковано понад двісті поем — число значне, яке свідчить про неабиякий інтерес поетів до цього жанру (Мал., Думки.., 1959, 43); Заробіток його досяг значної суми (Ю. Янов., II, 1954, 100); Значну частину зрошуваних площ колгоспи Півдня використовують для одержання за один рік двох урожаїв (Хлібороб Укр., 5, 1966, 15); // Який переважає звичайний рівень, ступінь, звичайну міру і т. ін. чого-небудь. Розважний, солідний, років за сорок, він мав у підлеглих і в начальства значний авторитет як знавець своєї справи та ще як людина суворо принципова (Гончар, III, 1959, 198).

◊ В значні́й мі́рі; Значно́ю мі́рою див. мі́ра.

2. Який має неабияке значення; важливий, серйозний. І Віктор, і Валентина відчували, що ця прогулянка закінчиться чимось дуже значним у їхньому житті (Руд., Вітер.., 1958, 45); Дядьки слухали хлопчака уважно, бо за спиною того юнака стояло щось більше, справжнє, значне: стояла партія, Радянська влада, революція (Коз., Гарячі руки, 1960, 133); І. Франко прекрасно усвідомлював роль передової російської літератури в розвитку українського художнього слова. Він розумів, який значний вплив вона зробила на формування творчості першого великого поета України, основоположника нової української літератури — Т. Шевченка (Рад. літ-во, 3, 1957, 38); Значні події; // Який має глибокий зміст. Значні слова.

3. рідко. Відомий, знаменитий, видатний. У палацах, де глянь, шкода зайвих кутків: Понавішано всякої зброї, Красувались поличчя значних вояків, — То були українські герої (Граб., І, 1959, 175); Нею [явкою] користувалося двоє значних радянських людей, обоє мали ключі від кімнати (Ю. Янов., І, 1954, 111); // заст. Який займає високе суспільне становище, важливу посаду і т. ін.; впливовий, знатний. Вона була значного, багатого роду, а він ще значнішого й багатшого (Н.-Лев., IV, 1956, 226); Князі, магнати, значні пани і шляхетство, з жінками, з дітьми, приїздили з Литви, Крулевства, Волині, Поділля, Угорщини, Волинщини і бавились цілими місяцями (Стор., І, 1957, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 649.

Значний, а, е.

1) Значительный. Значная шість війська.

2) Видный, замѣтный. Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця. К. Іов. 3.

3) Знатный. Значні пани і шляхетство. Стор. МПр. 67. Чоловік значного роду. Єв. Л. XIX. 12.

4) = Значкий. Значні гроші, значний віл. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 172.