ЗНАЧИТИ

ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка.

1. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. — Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Март., Тв., 1954, 80); — У нас можуть бути діти… Голубчику!.. Ти лиш вдумайся, що то значить те велике слово… Дитиняточко маленьке… (Хотк., II, 1966, 203); // з інфін. або підрядним реченням. Означати що-небудь, свідчити про щось. Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей? (Коцюб., II, 1955, 229); За мир у всьому світі — Це значить: за народ, За колоски налиті, За шум весняних вод! (Рильський, III, 1961, 43); Визнавати об’єктивну, тобто незалежну від людини і від людства, істину, значить так чи інакше визнавати абсолютну істину (Ленін, 14, 1949, 115).

2. Відігравати певну роль, мати яке-небудь значення, бути важливим для когось. Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла (справжнього діла) — вони одні тілько потрібні, а не моє ймення (Мирний, V, 1955, 400); [Річард:] Більше для мене значить усміх мого Деві, аніж прокльони твого Годвінсона (Л. Укр., III, 1952, 51).

Що [то] зна́чить хто, що — уживається при намаганні пояснити щось підкреслюванням певних особливостей, рис кого-, чого-небудь. — Пам’ятаєш, як старший лейтенант Брянський перед своєю смертю гукнув нам: «За Батьківщину!..» І голос тоді в нього був якийсь не простий…— Що то значить — Батьківщина!.. (Гончар, III, 1959, 192).

ЗНАЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., перех. Робити позначки, мітки; мітити. Весь годящий ліс десятники тут же значили крейдою, саме його й брали ми (Мур., Бук. повість, 1959, 138); До пізнього вечора не розходились новобугівці з полів: одні ще отримували землю, другі пакіллям значили межі, а треті ..орали свої наділи на зяб (Стельмах, II, 1962, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 648 - 649.

I. Значити, чу, чиш, гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. І. 50.

II. Значити, чу́, чиш, гл.

1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. у. Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити. ЗОЮР. Н. 87.

2) Показывать признаки беременности (о животныхъ). Ся корова вже значить. Замѣтно, что эта корова стельная, скоро отелится. Аф. 458.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 171.