ЗЛЯКАТИ
Значення злякати це
ЗЛЯКА́ТИ і рідко ІЗЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. Йде Ярема, Залізняк гукає: — Чуєш, хлопче! ходи сюди! Не бійсь, не злякаю (Шевч., І, 1963, 110); Що з твоїми очима? Напиши по правді, бо вже все одно більш, ніж тепер, не злякаєш, я й так боюся (Л. Укр., V, 1956, 378); — За війну, мамо, я через таке пекло пройшов, що трудно вже мене тепер чимось злякати (Головко, II, 1957, 577); // Примусити здригнутися від несподіванки. — Свириде Яковлевичу, це я,— шепоче в темряві Марійка Бондар, щоб часом не злякати чоловіка (Стельмах, II, 1962, 24); Ступала [Оленка] причаєно, мов боялася когось ізлякати (Кучер, Трудна любов, 1960, 212); // Стривожити, порушити. Настала тиша, як у вусі. Це зразу злякав ту журливу тишу нестямний крик, божевільний лемент… (Мирний, І, 1954, 52); // Сполохавши, примусити полетіти (перев. комах, птахів). Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякає маленької комашки (Коцюб., І, 1955, 35); Постарілий колгоспний бригадир Опанас ні-ні та й заридає в клуні уночі за своїм любимим сином, шапкою затуляючи ридання, щоб не злякати солов’я на вишні (Довж., І, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 608.
Злякати, ка́ю, єш, гл. Испугать. Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. Ном. № 4309. Запитала вона зляканим голосом. Мир. ХРВ. 17.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 162.
злякати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
to frighten | спугнуть |
злякати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
zliakaty | zliakaty | zlyakaty |
злякати Рід - дієслово, доконаний вид
злякати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злякаю | злякаємо |
2 особа | злякаєш | злякаєте |
3 особа | злякає | злякають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | злякав | злякали |
Жіночий рід | злякала | |
Середній рід | злякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злякаймо | |
2 особа | злякай | злякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | злякавши |
злякати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
7 | 3 | 4 |
злякати в англійській розкладці - pkzrfnb
Цитати української літератури з використанням слова злякати
"Любив він пожартувати, посміятися, злякати людину чи поглузувати з неї"Королів-Старий Василь Костянтинович - Дідько
"Хлопці боялись поворухнутись, щоб не злякати"Гончар Олесь Терентійович - Циклон
"Всі підняли весла, немов боячись злякати тишу, і виразно почули далекий шум, тонкі гудки пароплавів біля причалів, брязкіт металу, сигнали автомашини."Загребельний Павло Архипович - Син рибалки
"— Це ти мене, безбожника-незаможника, зозулею хочеш злякати? Так ось же тобі за це! — І він з такою силою шарпає свою здобич, що той гнилий кожух на очах розлазиться надвоє: півкожуха у Мини в руці, а півкожу-ха в його супротивниці"Гончар Олесь Терентійович - Твоя зоря
"Уранці вибіг на город, спинився на протряхлій стежці й повільно, тягнучи ногу за ногою, підступив до свого кущика, начеб міг його злякати чи наполохати"Харчук Борис Микитович - Планетник
"— Так і злякати можна, — озвалась до нього Мар’яна"Гончар Олесь Терентійович - Людина і зброя
"Але я розумів, що в час дозрівання, становлення, зростання я не повинен його образити чи злякати ненароком якимось неоковирним словом"Покальчук Юрій Володимирович - Безмежність
"Гатило дививсь на неї, таку схвильовану й любу, й теж не наважувався підійти ближче, щоб не злякати необережним рухом те тремке й щемливе, що витало й над ними, й між ними, й у всій напівтемній спочивальні."Білик Іван Іванович - Меч Арея
"Навўть Тьма не могла злякати бўльше, нўж примарнў фосфоричнў чудовиська"Радутный Радий - Свiтло в кiнцi тунелю
"Вiн навмисне стукав дерев’яними колодками й голосно покашлював, щоб злякати оте невiдоме, яке лякало його"Загребельний Павло Архипович - Дума про невмирущого