ЗДОРОВ'Я

ЗДОРО́В’Я, я, с. Стан організму, при якому нормально функціонують усі його органи. [Публій (до Йоганни):] Я радий, що рідний край вернув тобі здоров’я (Л. Укр., III, 1952, 177); Міцно й радісно відчував він своє кремезне тридцятилітнє тіло, повне буйної сили і здоров’я (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23); Загальновідомо, що чим міцніше здоров’я людини, тим легше вона переносить усякі труднощі, несприятливі кліматичні умови, рідше хворіє (Наука.., 8, 1959, 22); // Той чи інший стан, самопочуття людини. Він.. розпитував у Тетяни про здоров’я вчительки (Коцюб., І, 1955, 314).

Ва́ше (твоє́) здоро́в’я — звертання до особи, за здоров’я якої п’ють. [Хрипун:] Пропоную випити за брата нашого дорогого командуючого.. Ваше здоров’я (Корн., II, 1955, 31); До́брого здоро́в’я див. до́брий; За здоро́в’я чиє — побажання бути здоровим тому, за кого проголошують тост. — За здоров’я твоєї дочки, — підняв склянку Сіробаба. — В нього ж там така степовичка росте… (Гончар, Тронка, 1963, 71); На здоро́в’я — усталений вислів, який уживають, подаючи кому-небудь пити, їсти або як відповідь на слова вдячності за щось.— Питки хочеш, сину?— спитався, підійшовши, Грицько.— Пий на здоров’я (Мирний, І, 1954, 302); — От спасибі тобі, Юхиме,— за останнім снопом подякувала Катря.— На здоров’я, молодице, — відповів Юхим (Головко, II, 1957, 199); Пита́ти (пита́тися, спита́ти) на здоро́в’я — питати про самопочуття. Було вона в своєму селі йде — той привітає, другий на здоров’я спитає, декотрий пожартує (Вовчок, І, 1955, 27); При здоро́в’ї — про здорову (у 1 знач.) людину. — А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров’ї і в тілі (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 547.

Здоро́в’я, в’я, с. Здоровье. Стали ото пити на. здоров’я молодої. Стор. МПр. 86. На добридень дає, на здоров’я питається. МВ. ІІ. 141. Чолові́к при здоро́в’ю. Здоровый человѣкъ, крѣпкій. Харьк. г. Ум. Здоро́в’єнько, здоро́в’ячко. Час мене дарувати… Не великим посагом, а щастямъ, здоров’єньком. О. 1862. IV. 22. Лай Боже здоров’ячко! Рудч. Ск. І. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 147.