ЗГІДНИЙ

ЗГІ́ДНИЙ, а, е.

1. Те саме, що зго́дний. Я не згідна з тим, щоб для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора (Л. Укр., V, 1956, 92); Перед тим як попрощатися, він завжди підходить до неї з винуватим виглядом, знявши шапку і намагаючись здаватися в усьому з нею згідним, промовляє одну й ту ж фразу: «Ну, прощай, стара!» (Довж., І, 1958, 115).

2. до чого і з чим. Відповідний до чого-небудь. Дніпро і найбільша його притока Прип’ять мають долини згідні, консеквентні по відношенню до структури Дніпровсько-донецької западини в цілому (Геол. Укр., 1959, 369); — Головна річ: .. поставити питання і дати на нього відповідь, згідну зі звісними нам фактами (Фр., III, 1950, 37).

3. діал. Придатний, корисний. До того дожурюся, що не згідна буду ні людям, ні собі (Барв., Опов.., 1902, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 513.

Згі́дний, а, е.

1) Пригодный, годный. Згідна на одно сміхотворство. К. Гр. Кв. XX. До того дожурюся, що не згідна буду ні людям, ні собі. Г. Барв. 268.

2) Согласный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 138.