ЗГОРОДИТИ

ЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех., рідко.

1. Обнести огорожею; загородити. Не одна баба город згородила (Номис, 1864, № 2586).

2. Те саме, що споруди́ти. Визволь нас од вічного гада; Бо хотять же нас поглотити, Піч огненну згородити (Чуб., І, 1872, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 520.

Згороди́ти, джу́, диш, гл.

1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586.

2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. І. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 140.