ЗВИВАТИ

ЗВИВА́ТИ і рідко ІЗВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВИ́ТИ, зів’ю́, зів’є́ш і рідко ІЗВИ́ТИ, ізів’ю́, ізів’є́ш і діал. ЗВИ́НУТИ і рідко ІЗВИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Скручуючи, сплітаючи нитки, стебла і т. ін., робити, виготовляти що-небудь. Торік бувало тут, над сим потоком, Звивала я тобі вінки барвисті (Л. Укр., І, 1951, 102); Гніздо звивають ластівки під дахом (Рильський, І, 1960, 194); Дід звивав шнурок (Фр., VI, 1951, 180); Кожній [дівці] хочеться, щоб їй дружки.. весільних пісень проспівали.., щоб їй вильце звили (Григ., Вибр., 1959, 106); Гей на Івана, гей на Купала Красна дівчина долі питала; Із барвіночку вінець ізвила, На чисту воду плисти пустила (Пісні та романси.., II, 1956, 184).

◊ Звива́ти (зви́ти) гніздо́ див. гніздо́.

2. Згортати, скручувати що-небудь у сувій, згорток, кільце. — Що хочете тим сказати, тату? — спитала вона спокійно, звиваючи назад розсипані ноти (Коб., І, 1956, 87); — Буде буря!.— ..На великому чорному баркасі.. справді звивали вітрила (Коцюб., І, 1955, 389); Порицький помалу розв’язав книжку, звинув у каблучку шнурочок (Л. Укр., III, 1952, 749); // Загортати, закручувати в що-небудь. — Я тобі звину в папір і в шматину [листа], візьмеш в ремінь, то не згубиш! (Фр., III, 1950, 438).

3. розм. Закручуючи по спіралі, навколо осі, піднімати вгору. Звиваючи куряву смерчем, промчав вихор (Тулуб, Людолови, І, 1957, 135).

4. діал. Завивати (волосся). Кинулась [панночка] на ліжко: — Роззувай!.. А вмієш ти волосся звивати? — питає.. — Я не вмію кіс ізвивати!.. (Вовчок, І, 1955, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 470.

Звива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зви́ти, зів’ю́, єш, гл.

1) Свивать, свить. Чи ти звелів орлові підійматись на висотах гніздо собі звивати. К. Іов. 90.

2) Сматывать, смотать. Основу зачинає… звивати на клубки. МУЕ. III. 13.

3) Сплетать, сплести. На свою головоньку вінка не звила. Грин. III. 273.

4) Завивать, завить. А вмієш ти волосся звивати? МВ. (О. 1862. III. 38).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 129.