ЗБИВАТИСЯ

ЗБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗБИ́ТИСЯ, зіб’ю́ся, зіб’є́шся, док.

1. Зрушуватися, зсовуватися з місця від удару, поштовху, різкого руху. Тим часом вбігає схвильована Настуня, хустка збилась назад, сама спотикається (Вас., III, 1960, 166); На голові моїй, збившись на потилицю, настовбурчилась старенька кепка (Кол., На фронті.., 1959, 133); // Зсовуючись з місця, зморщуватися, м’ятися. Босі пальці приїжджих були червоні, п’яти натерті, онучі вбилися й покрутилися в чоботях,— як ті бідні люди тільки йшли! (Ю. Янов., Мир, 1956, 146).

2. Відходити, відхилятися вбік від напрямку руху. Люди, намагаючись триматися тих викрутасів, часом, збивалися й глибоко провалювались. Та високий берег ближчав (Трубл., І, 1955, 152); Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один із плотів, збившись з бистрини (фарватеру), трапив між каміння (Стор., І, 1957, 241) —Як зіб’єшся,— додав голосно Цимбал,— одразу дивись, де Дніпро, в той бік і пробивайся! (Гончар, Таврія 1952, 64).

◊ Збива́тися (зби́тися) з доро́ги (шля́ху́, ку́рсу і т. ін.): а) втрачати правильний напрямок руху. Вона зупинилася. Очевидячки, вона збилася з дороги, заблудилася (Коцюб., І, 1955, 362); — Так що збитися з дороги побоюємось,.. — обережно пояснив Злинцев.— Гляньте самі, яка хуртовина закрутила (Тулуб, В степу.., 1964 220); б) втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці і т. ін. Ухил це є те, що можна виправити. Люди трохи збилися з дороги або починають збиватися, але виправити ще можна (Ленін, 32, 1951, 220); Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі. Та трудно з неї збитись у гурті (Л. Укр., І, 1951, 43); Збива́тися (зби́тися) з ніг: а) (тільки док.) дуже втомитися.— Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні,— каже пан старшій дочці (Л. Укр., III, 1952, 496); — Ми просто збилися з ніг.. Вся команда мертва від утоми (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 178); б) вибиватися з сил в пошуках кого-, чого-небудь або в гонитві за кимось. У Львові були розповсюджені революційні прокламації. Поліція з ніг збивалась і не могла знайти ні їх автора, ні друкарні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118); Данило й Григорій з ніг збилися, розшукуючи старшого, а потім попленталися назад (Стельмах, І, 1962, 545); Збива́тися (зби́тися) з ноги́ — помилятися, втрачати такт при ходінні в строю, в танці. Я збиваюся з ноги. Хтось наступає мені на задники, лається, але я не можу на все це реагувати (Кол., На фронті.., 1959, 29); Обійшли коло. І враз, наче збилася Марина з ноги. Вийшла з Галею з кола.— Що, закаблук, може, обломивсь? (Головко, І, 1957, 468); Збива́тися (зби́тися) на манівці́ див. манівці́.

3. перен., перев. на що. Відступаючи від певних думок, переконань, дій, переходити до інших. Були й такі митці, які, прагнучи створити нове, пролетарське мистецтво, у творчих шуканнях збивалися на шлях декадентства, модернізму й формалізму (Укр. рад. граф., 1957, 10); Ніколи не думав, щоб моя дочка — отакий войовничий козарлюга — на бабське збилася. Під вплив сновидіння підпала (Баш, Надія, 1960, 469); // тільки недок. Наближатися якимись ознаками до чого-небудь, ставати схожим на щось. Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний (Рильський, III, 1956, 66); // Переходити на інший тон, голос, мову. Микола співав самостійно і вивчився пісні скоро, а я знав тільки слова і раз у раз збивався то на один, то на другий голос (Думки про театр, 1955, 19); Непомітно збився [Замойський] з тону, уважно глянув в обличчя козакові,— воно було одверте й вигравало невичерпним джерелом молодечої енергії (Ле, Наливайко, 1957, 22); Преображенський відповідав високому тією ж мовою і вряди-годи збивався на російську (Ле, Міжгір’я, 1953,150); // Мимоволі переходити в розмові до якого-небудь предмета, теми. Що почну говорити з горничною, та все збиваюсь на червону сукню (Н.-Лев., III, 1956, 261); Обізвався один, докинув другий. І того вже досить було, щоб наші думки і наші ровмови збилися на дуже й дуже далеке від нас життя (Ков., Гарячі руки, 1960, 40); // Втрачати послідовність думки, якої-небудь дії; помилятися, заплутуватися. Вона збивалась — то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (Головко, II, 1957, 108); Слухав [Піхтір], поки розумів; потім, збившись, став думати про інше, перевівши ліниві очі кудись у куток (Вас., І, 1959, 166); Захар грається в крем’яхи з дітьми і все обдурює їх, усе кричачи «моя виграла» чи штовхаючи хлопців нарочито попід руку, щоб вони збились (Григ., Вибр., 1959, 151); // з чого. Втрачати що-небудь. Останні дні кожного місяця робота у механічних цехах Калинівського заводу збивалася із свого звичайного ритму (Собко, Звич. життя, 1957, 96); — Спи, Докійко, спи. Се так ночами буває. І я не рушаюся багато, щоб не збитися зі сну (Коб., III, 1956, 538).

◊ Зби́тися з пантели́ку: а) помилитися, заплутатися. Що ж я розказувала?.. Оп’ять забула… Що за напасть така!.. Почну, почну та й теє… і зіб’юсь з пантелику… (Стор., І, 1957, 102); — Хочете — в суд дамо справу, а хочете,-хай громада в селі скаже вам своє слово.. Кавун так збився з пантелику, що не знав уже, що й сказати на це (Козл., Сонце.., 1957, 38); б) почати поводитися, діяти нерозумно. — Тепер час нам направити молодого раджу на пряму й добру путь, бо через ту свою селянку він зовсім збився з пантелику,— сказала цариця (Н.-Лев., IV, 1956, 31); Зби́тися з пуття́ — стати здатним на погані вчинки, опуститися морально. [Палажка:] От хоч возьми Хвеньку: зовсім з пуття збилася; так і пропаде! (Мирний, V, 1955, 222).

4. Стиратися, псуватися від ударів, тертя (про інструмент, деталь і т. ін.).

5. тільки 3 ос. Збиратися разом, один до одного, скупчуватися, зосереджуватися.— Ви, мабуть, помічали, який крен дає пароплав, коли всі пасажири збиваються на одній палубі? (Руд., Остання шабля, 1959, 391); Люди ще тісніше збились у куток: полякались (Барв., Опов.., 1902, 210); Під берегом, як пригнані повіддю дрова, збилися кораблі, рибальські шаланди, баркаси і шхуни (Панч, І, 1956, 45); Санітарні пункти і польові штаби збились на хуторі Преображенському (Гончар, II, 1959, 402); // чим. Зближуватися, стикаючись, доторкаючись чим-небудь. Десь в загородах диха худібка, збились вовною вівці (Коцюб., II, 1955, 330); В світле коло вскочили галопом перелякані батарейні коні, важко сопучи, збилися мордами (Сміл., Зустрічі, 1936, 91); // З’єднуватися докупи, утворюючи що-небудь. Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (Коцюб., II, 1955, 62); Морський пісок на стежках збився грудками (Кучер, Чорноморці, 1956, 242); // в що і без додатка. З’єднуючись докупи, сплутуватися. Завивалася [борода] рудуватими кільцями, збивалась у грубу повсть, розчесати яку могли тільки його власні кострубаті великі пальці (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 45); За ті три дні її і не пізнати: запали очі, набрякли-розчервонілись; ..нечесане волосся у клоччя збилось (Мирний, III, 1954, 129).

6. на що. Збираючи кошти, робити заощадження, ставати спроможним придбати що-небудь. Як же дійшлось до того, що Ївга обіщала за його йти, то вже став [Левко] і на свою копійчину збиватись (Кв.-Осн., II, 1956, 257); Збився Пилип і на хату — свою-таки хату!.. (Мирний, III, 1954, 21).

7. Перемішуючись, збовтуючись, перетворюватися на пінисту масу (про воду або іншу рідину). Струмені з бризком стікали з кори, а при корені дуба в піну збивались і лізли струмком по землі, як ті черви (Тич., І, 1957, 241); Навіть здоїти корови дівчина нездатна — як вода, молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує, сильний струм! (Гард., І, 1959, 536); // Утворюватися від збовтування.— Ряба [корова] дає три дійниці на день.. А Шута та Біланка — скупуваті. Зате поки з паші донесли дійницю, вже й масло збилося (Рудь, Гомін.., 1959, 15); // Утворюватися, здійматися від ударів, поштовхів (про куряву і т. ін.). У хаті піднялось щось незвичайне; збилася така курява, що не видно було ні одного лиця (Вас., І, 1959, 121); // діал. Підніматися. Якась темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору (Кобр., Вибр., 1954, 169); Ішли [пастухи] так, може, з півгодини, коли раптом десь далеко вгорі заквилила каня. Сполохали її, видно, бо аж ген під небо збилась (Гжицький, Опришки, 1962, 20).

8. розм. Зчинятися (про що-небудь, супроводжуване галасом, шумом). Дітвора, почувши материн плач, собі підняла ревище… Збився такий гвалт, гомін! (Мирний, III, 1954, 253); Як же зчепились вони — така буча збилася, що ледве розняли їх (Вовчок, І, 1955, 245); У залі збився ще більший переполох. Тепер кричали всі, і Григорій Федорович даремно намагався встановити будь-який порядок (Епік, Тв., 1958, 96).

9. тільки недок. Пас. до збива́ти. Плоди [груші глека] міцно тримаються на дереві, не збиваються вітром і не пошкоджуються хворобами (Озелен. колг. села, 1955, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 432.

Збива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зби́тися, зіб’ю́ся, б’єшся, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слѣпиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. Ном. № 10973. На майдані збилось багацько народу. Стор. МПр. 50. Подме Господь — і льодом стануть води, загуснувши, збиваються у камінь. K. Іов. 82. — на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип і на хату. Мир. Пов. І. 125. Ти на свою худобу тим часом збився б. Г. Барв. 179.

2) Быть сбиваемымъ, сбитымъ, сшибленнымъ. Збий оту грушу з гілки. — Коли ж не збивається!

3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збились того сліду, що їхали, та не знать де й опинились. Новомоск. у. ( Залюбовск.). — з пантели́ку. Сбиться съ толку. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. Г. Арт. (О. 1861. III. 87).

4) Подниматься, подняться вверхъ. Знов зірвався, збився та й полетів. Федьк. III. 141.

5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоловіка не маю, щоб, як зіб’ється вода, вкинув мене в купальню. Св. І. V. 7. — бу́чі. Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, ща ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 123.