ЗАТЯГАТИ

ЗАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і рідше ЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЯГТИ́ і ЗАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. затя́г, ла́, ло́ і затягну́в, ла,ло; док., перех.

1. Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. А пастки ставити і невід затягати не вмів і не навчився, хоч і хтів (Л. Укр., І, 1951, 399); Сп’янілі від пороху, поту, втоми артилеристи на руках затягують в ліс гармати (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532); Затягнувши в хату мішок і трохи віддихавшись, Марія сказала: — Чула від людей: що ви купуєте… Та й собі… (Руд., Остання шабля, 1959, 43); * Образно. — Чорт затяг цю країну за непрохідні, найвищі в світі гори (Смолич, І, 1958, 446).

2. також без додатка. Вбирати, втягувати кого-що-небудь у себе, вниз, всередину чогось; засмоктувати. Не відчула [Оля], як тиха, зрадлива течія почала непомітно відносити її вбік, затягувати на глибоке (Юхвід, Оля, 1959, 17); // безос. — Товариші, яма! — Тону! — Затягує! — Руку, товариші! (Гончар, II 1959, 417); * Образно. — Чого ці пани крутяться коло тебе, Едіт? Вони можуть затягти в таку трясовину, що потім і не вилізеш… (Собко, Запорука.., 1952, 168); //тільки док., розм., рідко. Те саме, що укра́сти. Ставала [Рахіра] там, де газдині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під паху (Коб., II, 1956, 75).

◊ Затягти́ (затягну́ти) язи́к (язика́) — перестати говорити, замовкнути. Хоч би слово сказав, а то затягнув язик.. і мовчить (Цюпа, Назустріч.., 1958, 293); // безос. Затихли тости і промови. Всім затягнуло язика (Воскр., І всерйоз.., 1960, 77).

3. перен., розм. Умовлянням або силою приводити, заводити, доставляти і т. ін. куди-небудь. Затягає [Копронідос] до себе на чарку горілки дияконів та простих ченців (Н. —Лев., III, 1956, 391); Павлик затягнув мене до хати (Збан., Мор. чайка, 1959, 109); // тільки 3 ос. Захоплювати, приваблювати. Моя нова діяльність все більше й більше мене затягувала, і не було можливості відмовитися від узятих на себе обов’язків (Моє життя в мист., 1955, 56); По-справжньому закохатися він так і не встиг. Маруся після того, як вони закінчили семирічку, поїхала вчитися до медичного технікуму, а його затягнуло, полонило інше — колективізація (Коз., Гарячі руки, 1960, 133); // Залучати до участі в чому-небудь. Буваючи в Одесі, Микола стрічався з вербівцями й затягав їх до Ковбаненкової ватаги (Н.-Лев., II, 1956, 251); Для винищення українського народу гітлерівці розставили тисячі найтонших тенет. Одних вони затягують у так зване «вільне козацтво», у товариства «охорони порядку», інших же не чіпають, щоб роз’єднати людей (Довж., III, 1960, 55).

4. Обв’язувати, підперізувати чим-небудь туго. Борис Петрович уже встиг розв’язати вузли, які міцно, боляче затягували Васині руки (Собко, Скеля.., 1961, 148); Саїд тримав у лівій руці три хустки-пояси, немов збирався застебнутись і затягти ними стан (Ле, Міжгір’я, 1953, 95); Все іде додому і на зміну, потону і я десь у бою, тільки дужче поясом ремінним затягну я талію свою (Сос., І, 1957, 164).

5. Стягуючи кінці, зав’язувати міцно, зашморгувати мотузок, вірьовку і т. ін. Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Гончар, II, 1959, 216); Перед знайомою хвірткою він зупинився, тісніше затягнув пояс, поправив безкозирку (Кучер, Чорноморці, 1956, 393).

◊ Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) петлю́ (за́шморг і т. ін.): а) (на кому — чому) ставити кого-небудь у безвихідь. Знала вже глитайську вдачу жінка — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (Донч., III, 1956, 8); б) (навколо кого-чого) оточувати з усіх боків, стискаючи кільце оточення. [Балтієць:] З моря, з гір вас оточують, оточують з усіх боків, і кожен день, кожна година затягує петлю навколо вас все дужче й дужче (Корн., І, 1955, 60);

Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) пояски́ — обмежувати себе в їжі; голодувати. Гітлер нікому не давав вільно дихати. Він усе підпорядковував війні.. Німці тільки й знали, що затягували пояски дедалі тугіше (Загреб., Європа 45, 1959, 219).

6. Покривати, встеляти чим-небудь якусь поверхню. На березі Дніпра ще збереглись окопи, Їх затяга пирій, і м’ята, і чебрець (Дмит., Вітчизна, 1948, 17); У шибки затуркотів дощик.. Поволі дрібні краплинки поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Досв., Вибр., 1959, 193); Почорніли, взялися іржею золотаві бані, холодна цвіль затягнула білі мармурові плити (Кучер, Дорога.., 1958, 36); Під копитами Орла хрустів молодий льодок, що затягнув невеликі калюжки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805); // безос. Біля хижі ще лежав камінь, на якому колись гострили мечі й ножі, але зараз його затягало травою й зеленим мохом (Скл., Святослав, 1959, 11); // Закривати, заліплювати отвір чим-небудь липким, в’язким. Вода на дні озера то прибуває, то зникає. А місце, звідки б’є джерело, хутко затягає твань і багно (Донч., II, 1956, 34); // безос. Ось ставок. Його затягло мулом, очерет і ряска запнули його срібне лице (Ю. Янов., V, 1959, 143); // розм. Напинати, натягувати що-небудь. Вона щільніше затягла запинало, що ділило її кут від решти кімнати (Досв., Вибр., 1959, 44); — На, не мерзни! — взяв своє пальто Дратва і накрив ним Юрка.— Затягни на голову і надихай собі тепла, а то застудишся (Томч., Готель.., 1960, 136); // Огортати, оповивати, заволікати що-небудь, роблячи нечітко, невиразно видним (про туман, хмари, імлу і т. ін.). Від річки піднімався туман, затягаючи сизою запоною похилі верби і розкидані по березі хати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 66); На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (Шер., Щастя.., 1951, 140); Свинцеві хмари затягнули небо, на обрії хоч би прогалинка (Підс., Віч-на-віч, 1962, 97); // безос. — Затягує небо — на дощ, —сказав пастух (Горд., І, 1959, 398).

7. також без додатка, розм. Починати співати (рідше грати). — По волнам — по морям, Нынче здесь — завтра там,— затягує Сенька, я підхоплюю, й пісня голосно лунає, розтягуючись довгими «а-а-а» над водою (Десняк, II, 1955, 312); Дівчата затягли пісню. Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (Томч., Готель.., 1960, 249); // тільки недок. Співати тривалий час. Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних [пісень] затягає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 136); Про степ донецький затягав [хлопець] пісні, І цілував дівчину навесні (Криж., Під зорями.., 1950, 89); // рідко. Довго тягти окремі високі ноти; виводити. Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили. Часом тільки кілька дівочих голосів затягало на кінці або трохи різнило (Н.-Лев., II, 1956, 403); // Починати говорити спроквола, монотонно, розтягуючи слова. — Еге-е,— затяг він,— значить, утекла [гадюка], проклята! (Мирний, IV, 1955, 13); Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом: — Товаришу гвардії старший лейтенант! (Гончар, III, 1959, 309).

◊ Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) своє́ї (своє́) — настирливо повторювати одне й те саме. Коли попереду проступили з темряви будинки селища, вона пішла зовсім повільно і знов затягла своєї: — Засиділись мало не до півночі, а завтра з гудком будь на місці (Шовк., Інженери, 1956, 104); — Схаменіться, доки не пізно. Схаменіться, коли не бажаєте, щоб Баржак у петлю вас завів,— знову затягнув своє Хлопєшка. — Ще вихід є! (Гончар, II, 1959, 17).

8. Просовувати що-небудь крізь якийсь отвір (перев. засиляти нитку в голку). Якось Михайлина сіла вишивати Наталі нову сорочку. Довго затягала в голку нитку — ох, минають роки, не ті стають очі, не ті пальці (Збан., Між.. людьми, 1955, 183); — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу, не повилазили,— обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Н.-Лев., II, 1956, 290).

9. розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь. Він згадує свої вправи з Павлом і вирішує не затягати бій (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 88); Ми переконані, що капіталісти всіх країн обманюють народ, обіцяючи скорий і справедливий мир, а на ділі затягуючи загарбну війну (Ленін, 24, 1950, 331); [Овчаренко:] Вибачте, я трохи затягнув лекцію (Корн., II, 1955, 321).

10. також без додатка, розм. Те саме, що зава́жувати. [Xрапко:] Та мабуть пудів зо три затягне! (Мирний, V, 1955, 161).

1

1. спец. Міцно закручувати, загвинчувати, укріпляти що-небудь.

ЗАТЯГА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Зморити, перевтомити когось, примусивши довго ходити куди-небудь або десь. Він виявився мимовільним свідком. Але боячись, що його тепер затягають по слідствах, вирішив удати, буцімто нічого не чув і не бачив (Руд., Остання шабля, 1959, 201); // рідко. Перевтомити кого-небудь частими відвідинами. [В’юн:] Піду, до всього начальства піду, від моїх родичів заяви полетять в установи, ми затягаємо вас комісіями (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 58).

2. Довго носячи, забруднити; заносити (одяг, взуття і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 368 - 369.

Затяга́ти, га́ю, єш, сов. в. затягти́, гну́, неш, гл.

1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Грин. II. 25. Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи. Чуб. III. 123. Бери воли та затягай вози. Грин. III. 571.

2) Затаскивать, затащить. Під білою березою козаченька вбито, ой убито, вбито, затягнено в жито. Чуб. V. 375.

3) Затягивать, затянуть, завлекать, завлечь; приглашать, пригласить. Суд не затяга, та суд і не одпуска. Ном. № 7372. Дівка Санджаківна на встрічу вихожає, Алкана-пашу в город Козлов зо всім військом затягає. АД. І. 211. — на хліб. Приглашать на угощеніе. Буду панів і козаків на хліб, на сіль затягати. Мет. 415.

4) Вербовать, навербовать. КС. 1883. IV. 751. Затягли́ затя́г. Навербовали отрядъ, шайку. КС. 1883. II. 298.

5) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, получить. Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою. Мир. ХРВ. 77. За жінкою яку худобу затяг! Мир. ХРВ. 349. Затяг таки, заробив грошей. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 111.