ЗАТУЛЯТИ
Значення затуляти це
ЗАТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і розм. ЗАТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех.
1. Закриваючи, загороджуючи, робити невидним повністю або частково. Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно (Вас., І, 1959, 198); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (Трубл., І, 1955, 170); Я ж тихцем поліз у куток та й затулив кулемет своєю спиною… (Донч., VI, 1957, 98); // від кого — чого. Заслоняючи, ховати, укривати. Високі осокори стали круг неї [хати], сплелися гіллям, затулили.. від негоди (Мушк., Серце.., 1962, 8); Почувся голосний гавкіт, на дітей виткнулася заслинена морда собаки. Гапочка злякалася й заплакала. Петрусь затулив її од собачої морди (Ю. Янов., І, 1958, 350).
2. Накладаючи, навішуючи щось поверх кого-, чого-небудь, притискаючи, притуляючи що-небудь до чогось, закривати, заслоняти. Уляна.. затуляє вікна, щоб не світила блискавиця у вічі дитині (Мирний, І, 1954, 306); Дівчата-співачки затулювали хусточками заплакані очі (Фр., VIII, 1952, 62); Корж усе придивлявся до чогось гострим і пильним зором степовика, затуляючи очі засмаглою долонею (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); Василина затулила лице обома руками і почала плакати (Н.-Лев., II, 1956, 156); Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур, затулив сорочкою груди (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15); // Закривати, затикати щось (звичайно якийсь отвір), міцно притискаючи що-небудь. З-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле й мокре (Коцюб., І, 1955, 357); Колибина моя сповнилась гудінням та свистом, бо хоч я й затуляв од вітру шпарини, та їх ще було дуже багато (Мур., Бук. повість, 1959, 14); Машини хурчали, гули, хоч затуляй вуха (Чорн., Визвол. земля, 1959, 119); Розворушена грязюка пахтить так, що навіть воли пирскають, а дівчата, що стоять поміж людьми, затулюють носи кінчиками хусток (Вас., І, 1959, 377); Десятник затулив їй уста своєю шапкою (Вовчок, VI, 1956, 233); Олександр Матросов.. своїми грудьми затулив амбразуру ворожого дота (Жур., Вечір.., 1958, 246).
◊ Затуля́ти (затули́ти) ді́рку — заповнювати брак, нестачу у кому-, чому-небудь. — Не ставай за пасічника в Грицая! Чуєш? Він кепкуватиме з тебе.. Затуляє мною дірку на один місяць, а на ціле літо не просить до себе за пасічника; він і тобою затулить дірку в пасіці,— вговорював дід Оникій старого пасічника (Н.-Лев., IV, 1956, 200).
3. розм. Складати, стуляти, закривати що-небудь розгорнуте, розкрите. Вдень розпускає [головатень] свою білу з великих нев’янучих платків квітку, а на ніч затулює її (Фр., III, 1950, 8); То затуляв [Данько], то знов розтуляв картуза, щоб переконатися, що казна його на місці, що все це справдішнє (Гончар, Таврія, 1952, 70); // Заплющувати, закривати повіками (очі). Мені ввижалася Оля. Затуляв очі, але це не помагало (Томч., Готель.., 1960, 8).
◊ Затуля́ти (затули́ти) о́чі (ві́ченьки): а) (на що) навмисно не помічати чого-небудь, залишати поза увагою. Радянський народ ніколи на затуляв очі на труднощі, які виникали на його шляху, він їх переборював (Літ. газ., 19.IX 1946, 4); б) (кому чим) обманювати кого-небудь, приховуючи істину. — От хрест святий,— пробурмотів Петру, зазираючи в очі старому Замфіру.— І не чув, і не бачив…— Ти мені не затуляй очі хрестом, я сам православний,— гримав старий (Чаб., Балкан, весна, 1960, 296); в) (тільки док., кому, етн.) стулити повіки померлому. — Моя голубко, я при тобі побуду. При такій недузі самій не можна. Хто віченьки затулить, як твоя смерть прийде? (Вовчок, І, 1955, 155); Затуля́ти (затули́ти) рот (ро́та, уста́ і т. ін.): а) замовкати. [Демко:] Приказую тобі: затули рота!.. (Кроп., II, 1958, 218); б) (кому) не давати можливості говорити, висловлюватися. — Ти що мені рота затуляєш, диктатура? — втягуючи голову в плечі, враз охижілий обернувся він до Баржака (Гончар, Таврія.., 1957, 309); Не можна затулити уста народові (Рильський, III, 1956, 11).
4. перен. Відсовувати на задній план, робити менш помітним, менш значним, другорядним. Війна [імперіалістична] без антракту перейшла в революцію і в громадянську війну, що своєю величчю затулила враження війни імперіалістичної (Еллан, II, 1958, 167); Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки — доки його не затулила сотня схожих фактів і я ще бачу його в усіх мізансценах (Ю. Янов., І, 1954, 60);//Тамувати, приглушувати. Опанас ні-ні та й заридає в клуні уночі за своїм любимим сином, шапкою затуляючи ридання, щоб не злякати солов’я на вишні (Довж., І, 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 363.
Затуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. затули́ти, лю́, лиш, гл.
1) Закрывать, закрыть (отверстіе), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54.
2) Удовлетворять, удовлетворить претензію. Не таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється. Павлогр. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 110.
затуляти Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
obscure | заслонять |
затуляти Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
zatuliaty | zatuliaty | zatulyaty |
затуляти Рід - дієслово, недоконаний вид
затуляти Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затуляю | затуляємо |
2 особа | затуляєш | затуляєте |
3 особа | затуляє | затуляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затулятиму | затулятимемо |
2 особа | затулятимеш | затулятимете |
3 особа | затулятиме | затулятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затуляв | затуляли |
Жіночий рід | затуляла | |
Середній рід | затуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затуляймо | |
2 особа | затуляй | затуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | затуляючи | |
Минулий час | затулявши |
затуляти Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
8 | 4 | 4 |
затуляти в англійській розкладці - pfnekznb
Цитати української літератури з використанням слова затуляти
"— Але як? Утекти? Вночі, тихо, по-злодійському? Перевдягатися, затуляти своє обличчя"Загребельний Павло Архипович - Євпраксія
"Були дужі, грізні на вигляд, добре озброєні, мали голоси такі гучні, що хотілося затуляти вуха"Загребельний Павло Архипович - Диво
"Намагався спіймати котрогось руками, але його били по руках, відтоптували їх… Тоді він став захищати ліктями лице й голову та затуляти колінами живіт"Багряний Іван Павлович - Сад Гетсиманський
"Адi набридло затуляти вуха, i вона сказала, що не обов'язково сидiти так з самого початку, досить приготуватися, коли наблизиться час"Альтов Генрих - Ослик i 'аксiома'
"Досі супротивники билися мечем проти меча, й хоч на місце вбитого вятича ставав новий воїн, а кияни не мали ким затуляти дірок, зате вони ратились добрими мечами й були взуті в чоботи, тому й далі стримували натиск вятицьких лав"Білик Іван Іванович - Похорон богів