ЗАСІВАТИ

ЗАСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. перех., що. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи. Швидко час настане ярину засівати (Мирний, IV, 1955, 211); Він на другу весну, плуг і рала забравши І між пшеницею і житом пооравши, Всередині горох увесь засіяв свій (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62); —Наша мама і великодня так не чекала, як землі. Вже наперед прикидає, де і що засіє (Стельмах, II, 1962, 40); * Образно. Він оце вже два роки об’їздив увесь округ, село від села, двір за двором, і скрізь засівав зерно взаємного недовір’я (Фр-, VIII, 1952, 82).

2. перех., що, чим. Сіючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі. Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Мирний, IV, 1955, 240); Засівав [Веремія] раніше свої поля не стільки хлібом, скільки пахучою коноплею на продаж (Стельмах, II, 1962, 59); Наш колгосп засіяв кожен шматочок землі (Коп., Подарунок, 1956, 83); // Покривати собою що-небудь (про рослини). Насінні квіти засіяли взгір’я, і луг, і могилу… (У. Кравч., Вибр., 1958, 104).

3. перех., перен. З’являючись, виростаючи на шкірі, покривати її (про вуса, бороду, веснянки). Він змужнів, чорні вуса густо засіяли верхню губу (Сенч., Опов., 1959, 40).

4. перех., перен. Покривати що-небудь, якусь поверхню чим-небудь розрізненим. Гартовані списи на скіпки трощила-ламала [січа], Копитами землю орала Та кістками засівала (Мирний, V, 1955, 267); Липа засівала узгір’я янтарним листом, кущі ліщини палали полум’ям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 130); А ніч тільки небо засіє зірками, В гаю солов’ї заспівають (Дн. Чайка, Тв., 1960, 236).

◊ Засіва́ти зе́млю слізьми́ — переживати горе, бути нещасним. Терпелива душа старої, пориваючись до бога, не просила чуда, ..а тілько ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми (Стельмах, Хліб.., 1959, 37).

5. тільки док., неперех. Почати сіяти (про дощ і т. ін.). Пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв (Мирний, І, 1954, 355).

6. тільки недок., перех. засіва́ти, етн., заст. Посипати в хаті, кімнаті зерном, вітаючи з Новим роком. Хоч друзів зерном засівать Було недавно ділом звичним, Повинен просто я сказать, Що став цей звичай архаїчним (Рильський, І, 1956, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 308.

Засіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. засі́яти, сі́ю, єш, гл.

1) Засѣвать, засѣять. Почав… пшеницю сіять і засіяв нею цілих дві десятині. Грин. II. 47. Радимось, як городи засіваємо. МВ. ІІ. 206. Чого ви лаєтесь! Хиба вас поле засіяно? Ном. № 9230.

2) Посыпать комнату зернами при поздравленіи съ новымъ годомъ. Прилуц. у.

3) Только сов. в. Затанцевать. Потім горлиці засіяв Гарасим Калина. Мкр. Н. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 95.