ЗАСИПАТИ

ЗАСИ́ПАТИ див. засипа́ти¹.

ЗАСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. заси́плють; док.

1. перех. Заповнювати що-небудь чимось сипким. Іван ще до пострілу впав… Чув тепер, Як стали могилу піском засипати (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 282); — Та копала ж [яму], але роздумалась, що буде далеко ходить до погреба, то я й засипала (Н.-Лев., III, 1956, 336); Протитанковий рів засипали так, що по ньому могли рухатися транспорти (Гончар, І, 1954, 100); А у самому млині Мельник меле цілі дні. Він засипле ківш зерном, —І мука тече струмком (Стельмах, Колосок.., 1959, 19); // безос. Засипало криниченьку Та жовтим піском (Укр.. лір. пісні, 1958, 300).

2. перех. Покривати шаром чого-небудь сипкого. Пухкий сніг засипав землю, будинки (Коцюб., І, 1955, 410); // Придушувати, покриваючи великою кількістю землі, каміння і т. ін. (при обвалах). Під напором підземних нафтових джерел ями часто валилися, засипаючи робітників (Фр., VIII, 1952, 393); // Кидати щось у великій кількості на кого , що-небудь, у щось. Вихор побачив над своєю головою добрий десяток юнкерсів, що засипали бомбами ескадру (Кучер, Чорноморці, 1956, 58); На сходах нас [молодих] засипали травою, квітами, я подумав, що на мене перекинувся віз із свіжим сіном (Ю. Янов., II, 1954, 74); — Чужинко, не дивись! Засиплю очі? (Л. Укр., І, 1951, 303).

3. перех., перен. Спрямовувати куди-небудь, до кого-небудь дуже багато чогось. За кілька хвилин вона вже засипала Раїсу безладними питаннями (Коцюб., І, 1955, 319); Поранених воїнів.. засипали подарунками трудящі Одеси (Кучер, Чорноморці, 1956, 92).

4. тільки док., перех., перен., розм. Показати, довести незнання, неспроможність кого-небудь у чомусь. [Середа (до Журавля):] Він її [Любу] засипле перед Ярошем (Мик., І, 1957, 465).

5. перех. Сиплючи, поміщати що-небудь кудись. Гуртом землю обробляємо, гуртом хліб збираємо та в громадські магазеї засипаємо (Мирний, IV, 1955, 331); Чоловіки робили з твердої червоної глини домниці [печі] а горловиною вгорі, з дірками для сопел в денцях, засипали туди впереміж з вугіллям руду (Скл., Святослав, 1959, 94); // Давати сипкий корм свійським тваринам. — Випряжи, хлопче, коні та дай їм сіна, засип оброку та напій (Н.-Лев., III, 1956, 183); Тихін сходив ще до коня — вівса йому досипай (Головко, II, 1957, 152); // Додавати в рідку страву крупу, пшоно і т. ін.

6. тільки док., неперех. Почати сипати; // безос. Засипало гострою холодною пилюкою — знизу й зверху (Коз., Сальвія, 1959, 149).

7. тільки док., неперех., перен., розм. Заговорити швидко. Федір.. зразу засипав: — Винуваті, паночку (Мирний, IV, 1955, 224); Як засипала [Пріська], як затарабанила, мов заведена (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).

ЗАСИПА́ТИ², а́ю, а́єш і ЗАСИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Впадати в сон. Огонь у печі.. гасне зовсім — у хаті темнісінько, й усі засипають (Вовчок, І, 1955, 290); Петрик пробурчав щось сердите, зразу поклав голову і вже став засинати (Вас., 1, 1959, 98); Тієї ночі Олекса вперше заснув, хоч сон його був неспокійний (Кочура, Зол. грамота, 1960, 344); // перен. Переставати виявляти ознаки життя; завмирати, затихати. Здавалось, ліс уже дрімав, засипав і тільки через сон дивився з гори освіченими верхами (Н.-Лев., II, 1956, 310); Село уже стомлено переморгувалось вогниками, засинало (Мушк., Чорний хліб, 1960, 145); Заснули води і човни на водах (Рильський, І, 1956, 90); // перен. Переставати відчуватися; слабнути, притуплюватися (про відчуття, почуття). У вигуках та в метушні.. його сумління засинає (Мик., II, 1957, 320); Все лихо, що притаїлось і заснуло в її серці, все разом схопилось у думці (Н.-Лев., II, 1956, 140).

Засну́ти наві́ки (дові́ку, ві́чним сном) — умерти. Він здригнувся, легенько зітхнув. Усміхнувсь і навіки заснув (Граб., І, 1959, 474); Не вертатись вже до тебе [дівчини] козаку, — Заснув в степу він, сердега, довіку… (Укр.. лір. пісні, 1958, 484).

ЗАСИПА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., ЗАСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. заспля́ть; док.

1. Прокидатися пізніше, ніж треба. Видно, учора до світу досиділи за картами, що й пан заспав (Мирний, III, 1954, 151); — Всі вже поснідали. Тільки я заспав (Руд., Вітер.., 1958, 291).

2. тільки док., перех. Затамувати що-небудь сном, забути уві сні. — Не засплю й не зап’ю свого горя, — одказала Лучина (Н.-Лев., III, 1956, 360); Їх [муки] не заспать; у серця відгомоні Озветься мир з турботами всіма! (Граб., І, 1959, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 306.

I. Засипа́ти, па́ю, єш

1) = Засинати.

2) сов. в. заспа́ти, сплю́, спи́ш. Засыпать, заспать, подолгу спать. Щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала. Ном. № 254.

3) сов. в. заспа́ти, сплю́, спи́ш. Забывать, забыть что-либо за сномъ, послѣ сна. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.

II. Засипати, па́ю, єш, сов. в. засипати, плю, плеш, гл.

1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Грин. II. 337. Його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. Поховали. Засипали домовину. Г. Барв. 208.

2) Всыпать, всыпать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Рудч. Ск. II. 166. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. Мнж. 120.

3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку. Ном. № 12894.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 94.