ЗАПИТУВАТИСЯ

ЗАПИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм. Те саме, що запи́тувати 1. Оце таки не втерпів [Іван], але запитався жінки: — Чи є що в нас дома перекусити? (Март., Тв., 1954, 35); — Знову грюк. — Питайся, Зіно, хто там, — озвався знову «той». — Може, Клим? — Ти запитайся (Ірчан, II, 1958, 14).

2. діал. Намагатися, пробувати. [Іван:] Як би так зробити, щоб він перестав писати [вірші]? Я вже запитувавсь його просити, так він не слухає, ще й гнівається (Сам., II, 1958, 125); Запитайся ж зайняти її або пхнути, або ногу підставити., ..як водиться у парубків (Кв.-Осн.. II, 1956, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 257.

Запи́туватися, туюся, єшся, сов. в. запита́тися, та́юся, єшся, гл. = Запитувати. Запитайся, брате, яка моя доля. Чуб. V. 764.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 79.