ЗАПАЛ

ЗА́ПАЛ, у, ч.

1. Велике внутрішнє збудження, порив або піднесення. [Тетяна:] Заспівайте пісню без запалу і щоб ви не махали руками, і не витріщали страшно очей (Котл., II, 1953, 49); Він був поранений двічі. В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі. Його запал досяг такого високого градуса пристрасті, що тільки втративши майже всю кров, він.. упав (Довж., І, 1958, 286); // Палкий потяг, пристрасть до чого-небудь, до якоїсь справи. Всі на «Могутньому» знали про цей непереможний запал Дорошука до читання (Донч., II, 1956, 81); Після відкриття школи запал його раптом ущух, ніби він вважав свою роль закінченою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 346); — Буде в сім’ї злагода, спокій, трудовий запал і чесність, то буде те все і в державі (Кучер, Трудна любов, 1960,168); // Завзяття, горіння. Творцям життя у пісні нашій жити, так, як живе їх запал молодий (Сос., Близька далина, 1960, 81); Треба вміти відгадати друга, Непомильно ворога знайти, Щоб на серце не лягла осуга, Щоб у серці запал зберегти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 66).

З за́палом — палко, пристрасно, з натхненням. Все було сидимо собі вдвох, — або книжку читаємо, або Івась казочки свої каже; казав він їх з запалом, аж щоки йому почервоніють, як маків цвіт (Григ., Вибр., 1959, 444); Ніколи ще Оленка не співала з таким запалом. На всю силу легенів, щиро виводила (Горд., II, 1959, 76); У за́палі — в стані сильного збудження, завзяття, хвилювання і т. ін. Вірші він чужі й свої читав, Розмахуючи в запалі руками (Рильський, Мости, 1948, 15); У запалі вони не помітили, що там, де стовбур розходиться кількома гілками, є глибоке дупло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 104); Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200).

2. Найвище напруження, найповніший прояв чого-небудь. Я почував запал боротьби. Бив головою, ногами (Ю. Янов., II, 1958, 62).

У за́палі чого — під час найбільшого напруження, розпалу чого-небудь. Він був поранений, але в запалі битви навіть не помітив рани (Іст. СРСР, І, 1956, 76).

ЗАПА́Л¹, у, ч., спец. Пристрій для запалювання вибухової речовини. Марія озирнулася в окоп і побачила матросів, що вкладали запали у великі протитанкові гранати (Кучер, Чорноморці, 1956, 372).

ЗАПА́Л², у, ч., с. г. Пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв. Пізні посіви, частіше зазнають запалу, ніж посіви, проведені в оптимальні строки (Колг. Укр., 7, 1956, 14).

ЗАПА́Л³, у, ч., вет. Хвороба свійських тварин, здебільшого коней, яка супроводжується задишкою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 240.

За́па́л, лу, м.

1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налеты на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15.

2) — у горлі. Воспаленіе въ горлѣ. Вх. Зн. 20.

3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі — п’ятдесят запалов. АД. І. 246.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 75.