ЗАПАДАТИ

ЗАПА́ДАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати падати часто, одне за одним.

ЗАПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. Опускатися, провалюватися, утворюючії западину, заглибину. Чимдалі ширшало розмите земснарядом озеро, підрізані береги разом з травою.. величезними скибами западали й тонули в ньому (Жур., Вечір.., 1958, 105); Бодай тая степовая могила запала, Що під нею жито жала (Чуб., V, 1874, 78); Сніг запав, зарябив чорними латками таловин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3); Покрівля на причілках запала, стріха зсунулась, одвисла аж до землі, мов рвані вуха старого пса (Кол., Терен.., 1959, 199).

2. Увалюватися, вдаватися всередину (про очі, щоки і т. ін.). Зігнута й до того спина — уже не розгиналася; хирі запалі груди ще дужче западали (Мирний, І, 1954, 50); Щодень глибше западали материні очі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 57); Згадала я й ту тітку, ..сухі губи запали, неначе провалились в рот (Н.-Лев., III, 1956, 258); Щоки трохи запали, і від того обличчя здавалось довгастим (Цюпа, Назустріч.., 1958, 16).

Щоб о́чі не запада́ли, жарт. — побажання здоров’я. Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали (Горд., II, 1959, 296).

3. рідко. Провалюватися, заглиблюватися куди-небудь. Він ішов, западаючи де по коліна, а де й по пояс, копався в снігах, боровся з вітром, що гуляв по полю (Фр., VII, 1951, 425); Її маленька фігурка ніби западала в землю, все глибше й глибше, і можна було подумати, що Катя переступила обрій і попрямувала світ за очі (Гур., Наша молодість, 1949, 296).

Запада́ти в у́хо (ву́хо) — чутися. Літні люди вели змістовні розмови, за музикою, за піснею не можна було розібрати, в ухо лише западали окремі вигуки, яскраві, гучні вирази (Горд., Дівчина.., 1954, 170).

4. перен. З’являтися, виникати. Не раз йому западала думка: втекти куди-небудь, забігти безвісті, світ за очі (Мирний, IV, 1955, 234); // у що. Проникаючи, закріплятися, настійно давати про себе знати. І рабські привички отрутою Запали в кров мою і помутили Пречисте джерело життя (Фр., XIII, 1954, 445); Гук той піде по народу, В рідні груди западе! На святе свободи діло Вишле сотні свіжих рук… (Граб., І, 1959, 168).

◊ Запада́ти (запа́сти) в го́лову кому: а) виникати, з’являтися, міцно засівши в голові (про думку). Якщо Вам западала у голову така думка, то геть женіть її від себе (Мирний, V, 1955, 385); Мало що в голову дитині не западе! (Горд., Буян, 1938, 69); б) надовго зберігатися в пам’яті. Комендант говорив фразами, які запали йому в голову ще з часів навчання в університеті (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128); Запада́ти (запа́сти) в ду́шу (се́рце) кому: а) справляючи глибоке враження, надовго запам’ятовуватися. Діти нічого не прощають старшим. На довгі роки западають у їхні душі кривди, глибоко і болюче (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 654); — Ну що ж, рости, вчись — та до мене в театр, будеш актором. Ця випадково сказана фраза глибоко запала в моє серце (Минуле укр. театру, 1953, 11); б) дуже подобатися. Одне, чого хотілося Олені Петрівні, це щоб студент Максим Нерчин.. не дуже-то глибоко западав у серце Ользі (Рибак, Час.., 1960, 155); От Маруся трошки і зрадувалась, що, може, Олена зна того парубка, що їй так у душу запав (Кв.-Осн., II, 1956, 33); Запа́сти в о́ко (у ві́чі) кому — дуже сподобатися. [Текля (до Степана):] Знаю я, що й тобі Оксана запала в око, через те ти тепер і заступаєшся за неї (Кроп., І, 1958, 387); Запала тоді мені в око Настя. Походив я до неї весну й літо, а після покрови і весілля (М. Ол., Чуєш.., 1959, 6).

5. Знижуватися, міститися нижче порівняно з навколишнім (про поверхню землі). Йшла [стежка] між двома щільними стінами кипарисів, ішла, ішла і раптом обривалась чи западала (Л. Укр., III, 1952, 599); Логвин вийшов на ганок.. Просто від Логвина глибоко западало електричними вогнями місто (Епік, Тв., 1958, 29).

6. Зникати десь. Далекі обрії западали в імлі (Панч, Синів.., 1959, 13); Хмаронька небо кругом обложила, Вітер запав і не гра у гаю (Манж., Тв., 1955, 120).

Бода́й слід запа́в чий — побажання кому-небудь зникнути, пропасти. Він на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Вовчок, І, 1955, 115); Слід (слух і т. ін.) запа́в чий — не стало ніяких відомостей про когось. Певності дожидаємо-плачемо;.. сумуємо, що її [Катрі] слід запав (Вовчок, І, 1955, 232); — Змандрував [Жук] кудись. На заробітки пішов — чи що; тілько як пішов — то й слух за його запав… (Мирний, І, 1954, 345).

7. розм. Спускатися, заходити (звичайно про небесні світила). Місяць напівкруга За Рось западав (Ус., Вибр., 1948, 276); От сонечко вже за синю гору запало, от уже й вечір (Вовчок, І, 1955, 67); Молодь, та — не встигне сонце запасти — до клубу збирається (Мур., Бук. повість, 1959, 134).

8. Починатися, наставати (про вечір, ніч, темряву, тишу, мовчання і т. ін.). [Річард:] Як тут раптово западає вечір… (Л. Укр., III, 1952, 102); В яру западає справжня ніч (Ю. Янов., II, 1954, 199); Побігла [Зоя], запетлявши між соснами, та скоро з жахом вгледілась у морок, що запав над річкою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); На якусь хвилину в камері западає тиша (Збан., Єдина, 1959, 57); В кімнаті запало мовчання і зробилося тихо-тихо (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 121).

9. у що, рідко. Впадати в який-небудь стан. Остап не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (Коцюб., І, 1955, 366); Поки ще буря перейшла, він, з головою заритий у сіно, запав у глибокий сон (Фр., IV, 1950, 340); // 3 захопленням віддаватися чому-небудь. Клепацький — музикант, рибалка і стрілець — Запав у лірику (Рильський, Поеми, 1957, 274).

◊ Запада́ти (запа́сти) в непа́м’ять — забуватися. Вже й імення царські почали западати в непам’ять (Л. Укр., I, 1951, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 238.

Запада́ти, до́ю, єш, сов. в. запасти, паду, де́ш, гл.

1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Бодай їх слід запав! Пожеланіе смерти. МВ. (О. 1862. III. 48).

2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. Ном. № 11550.

3) Западывать, запасть за что, напр. о щеколдѣ, запирающей дверь. запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. Ном. № 1841.

4) О солнцѣ: заходить зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. МВ. (КС. 1902. X. 143).

5) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза ти в могилу мою западає. Мог. 151. — в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Все сидить, рукою підпершися, все думає… наче думка яка важка запала їй в голову. О. 1862. V. 84. — в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатлѣніе, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав. Кв. І. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 74.