ЗАМІНЯТИ

ЗАМІНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ЗАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех,

1. що. Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого-небудь щось інше. Якось лагодив я на хазяйській хатині димаря: цеглу, що вивітрилась, заміняв новою (Мур., Бук. повість, 1959, 11); 3 самого рання трудяться вони удвох з Корнієм, замінюють трос (Гончар, Тронка, 1963, 54); Слово «гроза» я замінив словом «буря» (Коцюб., III, 1956, 229); Я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв’яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошелюбством і йди з мого достатку, з моєї кам’яниці в народ (Стельмах, І, 1962, 108); // Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших. Традиційно міщанською улесливістю на людях замінюють [деякі люди] сердечну теплоту взаємин (Ле, Міжгір’я, 1953, 14); // кого. Замість одного спеціаліста, працівника призначати іншого. Наше завдання — шляхом досвіду залучати в широких розмірах спеціалістів, заміняти їх, підготовляючи новий командний склад, нове коло спеціалістів, які повинні навчитися надзвичайно важкої, нової і складної справи управління (Ленін, 30, 1951, 221).

2. також із сл. собою. Використовуватися, вживатися замість іншого; виступати у функції чого-небудь. Це [пожежі] була їм одним-одна публічна розвага, що заміняла собою все: і концерти, й реферати, і театр, і клуб (Вас., І, 1959, 377); Повз шкіряне запинало, що заміняло двері, в ярангу вдерся холодний вітер (Трубл., І, 1955, 285); Залізобетон замінив цеглу — одвічний традиційний матеріал (Вітч., 9, 1964, 203); // кого. Виконувати чиюсь роботу, чиїсь функції, ставати на чиєсь місце; заступати, заміщати. [Командор:] Прошу вас пам’ятати, що нам належить перше місце всюди, бо ми його займати можем гідно, і нас ніхто не може замінити (Л. Укр., III, 1952, 379); Наші трактористи — це механізатори широкого профілю. Вони і машиністи, і комбайнери, і шофери. В будь-який час один одного замінять (Рад. Укр., 22. III 1961, 2); // Бути рівноцінним кому-, чому-небудь. Справжнім чудом техніки є крокуючий екскаватор. Він замінює до десяти тисяч землекопів (Літ. газ., 5.IV 1961, 3); Санька любила брата з ревністю ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна була перервати горлянку. Вона замінила йому матір (Тют., Вир, 1964, 155).

ЗАМІНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех., кого, що на кого— що, заст., розм. Те саме, що проміня́ти. -Я в своєї дитини ні за що… Вона мене не шанує, не поважає! Вона мене заміняла на свекруху, вона мене заміняла на свого чоловіка… Чи зроду вони кохали її, як я, мати рідна!.. (Вовчок, І, 1955, 239); // також без додатка. Обміняти. [Ганна:] Ведемо оце дещо з худібки у ярмарок; думка.. продати або заміняти (Кроп., II, 1958, 34).

Заміня́ти [святи́й] хліб — за народним звичаєм, під час сватання одержати від нареченої хліб замість принесеного на знак згоди вийти заміж. До Насті заслав старостів удовець з другого села. Старости заміняли хліб. Справили весілля (Коцюб., І, 1955, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 211.

Заміня́ти, ня́ю, єш, гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. І. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. ІІ. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 65.