ЗАЛУЧАТИ

ЗАЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех.

1. до чого. Заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь, включати в якусь роботу і т. ін. Комсомол допомагав партії виховувати молодь в дусі комунізму, залучати її до практичного будівництва нового суспільства (Статут КПРС, 1961, 26); В той же вечір вони склали текст присяги, намітили товаришів, яких можна залучити до боротьби (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 36); Головний інженер навмисно не залучив до участі в цих дослідах контрольну лабораторію (Шовк., Інженери, 1956, 32); // до чого і в що. Притягати до якоїсь організації, робити членом чого-небудь. Командири великого історичного походу на селянський голод та неймовірну відсталість.. залучали до героїчної армії соціалістичного наступу нові десятки відданих бійців (Епік, Тв., 1958, 208); Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь. Такого якби до свого гурту залучити, добру б підпору мали (Головко, II, 1957, 259); Кирило Васильович напружено думав: «Мабуть, я помилився, залучивши в [підпільну] організацію цю слабодуху дівчину» (Хижняк, Тамара, 1959, 50); // Запрошувати кого-небудь кудись, включаючи в якусь роботу. Він почав розповідати Сагайдачному, як він уже потроху залучає до Лаври досвідчених проповідників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 134); // Використовувати що-небудь десь. В своїх наукових дослідженнях з порівняльного мовознавства Ф. Є. Корш залучав матеріали української мови (Мовозн., XIII, 1955, 20).

2. Відокремлюючи від стада худобу, заганяти її на подвір’я, в хлів і т. ін. Хлопці збирали овець в отару, гнали в село. Там, у царині, стрівали їх люди, й кожне своїх овець залучало додому (Мирний, І, 1949, 154); Пішов телята дід залучити (Головко, І, 1957, 211).

3. розм. Заохочувати, спонукати кого-небудь бувати десь; забирати до себе, з собою. — Треба якось залучити цього паничика до свого дому, — думав Кміта, похнюпивши голову (Н.-Лев., IV, 1956, 328); — Я б тебе, синку, хотів залучити до себе не до весни, а хоч би й навіки (Барв., Опов.., 1902, 181); Знаєте, мені дуже хотілось би залучити Вас хоч на деякий час до себе, в Чернігів (Коцюб., III, 1956, 288); // Приманювати кого-небудь. Матері повбирали своїх дочок, як ляльок,— кожна сподівалась залучити женихів для дочок (Н.-Лев., III, 1956, 139).

4. рідко. Здобувати що-небудь. Гей, нум, братці, до зброї! На герць погуляти. Слави залучати!.. (Пісні та романси.., II, 1956, 178); [Палажка:] Повіяла в чужу сторону.., думаючи того химерного щастя до себе залучити… (Мирний, V, 1955, 223); // Роздобувати. Було, як залучить [Федося] собі яблучко в кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: — На, мамо! (Барв., Опов… 1902, 433).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 196.

Залуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. залучи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. К. МБ. II. 135. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. Г. Барв. 355.

2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Мир. ХРВ. 45. Залучав скотину. Мкр. Г. 55. Гусей або утяток з річки залучити. Мкр. Н. 35.

3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» Г. Барв. 433. — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 61.