ЗАЗИРАТИ

ЗАЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Дивитися у (за) що-небудь і т. ін., намагаючись побачити когось, щось; заглядати. — Що він тобі казав? Насте, що він тобі казав? — жадібно допитувалась Соня, зазираючи їй у вічі (Вас., І, 1959, 196); На вулиці, коло воріт, сходилися сусіди — зазирали на подвір’я (Кач., II, 1958, 8); Зазирнув [Іванко] у казан і побачив, що там нічого немає (Укр.. казки, легенди.., 1957, 108); * Образно. Щербатий місяць зазирнув у вікно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).

◊ Зазира́ти в горшки́ див. горщо́к; Зазира́ти (зазирну́ти) в ду́шу (се́рце) — намагатися зрозуміти стан, почуття, думки кого-небудь. Люба наче вгадує Мар’янові думки: не раз чужі очі так підозріло зазирали чи лізли в її душу (Стельмах, Хліб.., 1959, 195); [Грицько:] Ще раз у власне серце зазирну; І якщо там Марися переважить, Зроблю, як кажеш, відсахнуся Галі І до Марусі старостів зашлю (Сам., II, 1958, 78); Зазира́ти (зазирну́ти) в майбу́тнє (невідо́ме, впере́д і т. ін.) — намагатися уявити, передбачити те, що станеться. Всі вже чули, як, наближаючись, урочисто шумить над світом перемога, всі жили вже, упиваючись надіями, зазираючи в майбутнє (Гончар, III, 1959, 388); Зазира́ти в ро́та див. рот; Зазира́ти в ру́ки (в кише́ню, до кише́ні) кому — чекати від когось грошей, якоїсь допомоги і т. ін. — Чи довго я тут буду зазирати людям в руки — за грішми? (Стеф., III, 1954, 212); Вона, вирушивши в далеку життєву путь, матиме такий же духовний багаж, як чоловік, і не зазиратиме в його кишеню (Добр., Тече річка.., 1961, 227); Зазира́ти в ча́рку (ча́рочку) — вживати алкогольні напої, зловживати ними. Іван Кісточка, ніде правди діти, на старість підлінився.. і в чарочку зазирав, та ще й у глибоченьку (Тют., Вир, 1964, 25); Зазира́ти (зазирну́ти) сме́рті в о́чі (у ві́чі) — перебувати в стані смертельної небезпеки. Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів зазиратимеш смерті у вічі (Гончар, Людина.., 1960, 30).

2. Ненадовго заходити, заїжджати куди-небудь або до когось. До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди (Тют., Вир, 1964, 157); Пре одне я мрію нині — Коли биду на Вкраїні, Зазирнути в те село (Перв., І, І958, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 127.

Зазира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зазирну́ти, ну́, не́ш, гл. Заглядывать, заглянуть. Бодай умірати і в свій горщок зазирати. Ном. № 9616. Срібнорогий в воду зазирає. К. Досв. 67.

2) = Зазіхати. Хоч би мені дали моргів два, бо де ж мені на більше зазирати. Могил. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 40.