ЗАДАВАТИ

ЗАДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ЗАДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех.

1. Давати, пропонувати що-небудь для виконання, розв’язання і т. ін. Ще в семінарії як я учивсь, — було, коли на кафедрі учитель нам задає урок на завтра, — я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжку (Тич., II, 1957, ЗО); — Да, Марку, — тиснучи руку, мовив Цигуля задумано, — задав ти задачу мужикові. — Яку задачу? — Та от… про революцію (Головко, II, 1957, 231).

◊ Задава́ти (зада́ти) кло́поту див. кло́піт; Задава́ти (зада́ти) моро́ки (робо́ти і т. ін.) кому — обтяжувати кого-небудь нелегкими, неприємними справами. ЇЇ задала ж роботи волосним оця несподівана бумага (Мирний, І, 1949, 134); Задава́ти (зада́ти) пита́ння (запи́тання) кому — запитувати кого-небудь. Йому задавали питання з місць і президії (Довж., III, 1960, 412); Воронцов.. наготувався писати. Але перш ніж писати, він задав Чернишеві кілька запитань з його біографії (Гончар, I, III, 1959, 131).

2. Скеровувати у певному напрямку, указувати, визначати спосіб виконання. Веселий о. Артемій своїм камертоном задав тон, а Панасенко підхопив у той тон (Н.-Лев., IV, 1956, 66).

◊ Задава́ти (зада́ти) тон кому-— показувати приклад у чому-небудь, впливати на інших своєю поведінкою, вчинками. Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді. Це на нього рівняються всі інші гребці, це він встановлює темп і ритм веслування. Практично він визначає і веде всю гонку (Собко, Матв. затока, 1962, 342); — Ми йдемо в полк на свято, будемо представляти штабну роту, і треба всім задати тон (Кучер, Чорноморці, 1956, 283).

3. розм. Улаштовувати, робити що-небудь. [Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам’ятку (Котл., II, 1953, 15); На роз’їзді Лошаков задав земцям бенкет: там були одні тільки пани дворяни (Мирний, III, 1954,394); // Заподіювати собі або кому-небудь щось неприємне, лихе. Не задавай жалю, Ригорович! — каже йому Уласович (Кв.-Осн., II, 1956, 220); Він виняв [вийняв] свій ніж і задав собі ним глибоку рану в стегно (Фр., VI, 1951, 35); // тільки док., також без додатка. Учинити розправу над ким-небудь, покарати когось. — Що як нас, Карпе, ота жаба вилізе та й поїсть. — А хай вилізе. Я їй такого задам, що вона більше і світа не побаче (Мирний, І, 1954, 272); [Соцький:] ІЦасте [щастя] ваше, що урядник тепер гостює у прикажчика, а то він би вам задав!.. (Кроп., IV, 1959, 293).

◊ Задава́ти (зада́ти) бере́зової ка́ші — те саме, що Да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші (див. бере́зовий). Професор ельоквенції [елоквенції].. задавав нам часто березової каші (Н.-Лев., III, 1956, 41); Задава́ти (зада́ти) дра́ла див. дра́ла; Задава́ти (зада́ти) жа́ру див. жар; Задава́ти (зада́ти) хропака́ див. хропаќ; Задава́ти (зада́ти) чо́су — те саме, що Дава́ти (да́ти) чо́су (див. чос). [Оленка:] Тихо, цить, либонь ідуть… Тепер нам часу зададуть!.. (Кроп., IV, 1959, 129); Зада́ти бо́бу див. біб;

Зада́ти брехню́ — сказати неправду. Коли в кого що пропаде, то й не думай іти до ворожки; вона самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита (Кв.-Осн., II, 1956, 175); Зада́ти гар́ту див. гарт¹; Зада́ти гаря́чих — те саме, що Вси́пати гаря́чих (див. гаря́чий). — Бреше! бреше! Задамо йому гарячих! — гвалтували друзі кругом Довбні (Мирний, IV, 1955, 113);

Зада́ти ду́ху див. дух; Зада́ти пе́рцю див. пе́рець; Зада́ти прочуха́на див. прочуха́н.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 101.

Задава́ти, даю́, єш, сов. в. задати, да́м, даси, гл.

1) Задавать, задать. Задам я тобі бурду. Ном. № 13602.

2) = Завдавати. В неволю всіх задала. Гол. І. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 32.