ЗАГРАВАТИ

ЗАГРАВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Загребти, засипати землею. Заграбати мерця.

ЗАГРАВА́ТИ¹, заграю́, заграє́ш і рідко заграва́ю, заграва́єш, недок.

1. Жартами, компліментами підкреслено виявляти захоплення ким-небудь; залицятися до когось. Старші поважно розмовляли, молодші жартували, загравали з дівчатами (Руд., Вітер.., 1958, 213); Ранній легкокрилий вітерець із гаю Наче з ним [туманом] шуткує, наче загравав (Манж., Тв., 1955, 37).

2. перен. Догідливо, лицемірно підлещуючись, запобігати ласки, прихильності в кого-небудь. Тамара переписувала, старанно виводячи літери, а в душі закипав гнів проти Ауера. Значить, і з нею він заграє, вона йому потрібна, як машина, щоб за нього робила (Хижняк, Тамара, 1959, 86); Коцюбинський створює правдивий образ ліберала, що на словах заграє з селянами, а на ділі обдурює їх і виступає заодно з самодержавством (Укр. літ., 9, 1957, 207).

ЗАГРАВА́ТИ² а́ю, ає́ш, недок., рідко, ЗАГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і без додатка. Починати грати або виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину). Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі (Л. Укр., II, 1951, 322); Заграли музики, посипали дівчата у двір (Вовчок, І, 1955, 190); Раптом він про трьох танкістів На гармошці тій заграв (Воскр., Взагалі.., 1948, 120); // Починати звучати, виковуючи який-пебудь твір, якусь мелодію (про музичні інструменти). Ой заграйте, цимбали, щоб ніжечки дрижали (Номис, 1864, №12 518); Музика заграла знайому польку (Моє життя в мист., 1955, 16); * Образно. — Кахи-ках!.. Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині (Довж., Зач. Десна, 1957, 464);* У порівн. Червінці делікатно дзенькнули, неначе арфа заграла (Н.-Лев., III, 1956, 387); // перен. Починати діяти енергійно, злагоджено. З околиці села з-за Хоминої спини заливисто заграли довгу чергу гвардійські міномети (Гончар, III, 1959, 414); В ранковій карпатській тиші Заграли сокири і пили (Гойда, Сонце.., 1951, 27); // у що, чим, перен. Починати швидко рухати чим-небудь. На току, як і раніше, заграли у два ціпи Василь з Гришкою (Кос., Новели, 1962, 181); Геннадій повів округло широким плечем, заграв буграми біцепсів (Вол., Місячне срібло, 1961, 10).

◊ Загра́ти на не́рвах — роздратувати, знервувати кого-небудь. Тепер я зрозуміла, що моя роль мала серйознішу мету, ніж те, щоб тільки заграти на нервах шефа. Дівчата хотіли мати привід для організованого виступу (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 78).

2. тільки док., перех. Виконати на музичному інструменті який-небудь твір. «Крейцерову сонату» я отримала. Катюша грала її частинами,.. але заграти цілу, з початку до кінця, без перериву, їй не під силу (Л. Укр., V, 1956, 221); — І за того ж грамофона віддав Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину (Стельмах, І,1962, 304).

3. тільки док., неперех., розм. Взяти участь у якій-небудь грі, виставі, виступити на сцені. Пиши, брате, ти, а ми, актори, заграємо тобі за всіма приписами Станіславського (Ю. Янов., І, 1954, 60); // перех., розм. Виконати яку-небудь роль у п’єсі. [Микита:] Страх мені хочеться заграти поважного батька (Сам., II, 1958, 178).

Загра́ти весі́лля — справити весілля. Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Мирний, І, 1949, 133).

4. неперех., розм. Починати гратися, бавитися з ким-, чим-небудь. Цуценя, заграючи з дівчинкою, лінькувато, але гучно дзявкотіло (Коз., Блискавка, 1962, 62); * Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9); // у що. Починати грати в яку-небудь гру. [Дрейсігер:] Як гадаєте, пане пасторе? чи не заграти б нам тепер в карти? (Л. Укр., IV, 1954, 239).

5. неперех., перен. Починати швидко рухатися в різних напрямках. І сльози, як прийде пора, Заквітнуть урожаєм, І ворон сонячно загра Над березневим гаєм (Рильський, III, 1961, 56); А поміж зір орлята молоді Заграли (Бажан, Вибр., 1940, 178); // Починати бушувати, бурхати, клекотати (про сили природи). У вікна починав загравати вітер, порошили крупчасті сніжинки (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 92); Пригріло сонечко і з поля сніг погнало; У річку сніг побіг, і Оржиця заграла (Греб., І, 1957, 75); Повалить свіжий сніг, хуртовина заграє (Вовчок, І, 1955, 289); Линув дощ, рясний, ..заграла, зарокотала, захлюпала по ярах вода (Тют., Вир, 1964, 84); // Починати іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.). Заспіва патефон горлатий і міцне заграє вино (Рудь, Дон. зорі, 1958, 38); Ще тільки друга половина лютого, а серцем Оксана бачила вже той день, коли все навкруги зарясніє, заграє соками (Грим., Незакінч. роман 1962, 3).

◊ Кров загра́є (загра́ла) див. кров.

6. тільки док., неперех., перен. Почати швидко виникати, виявлятися (про думки, почуття); нестримно забитися (про серце). Стане мені весело й гарно; заграють і заспівають мої думки (Н.-Лев., І, 1956, 67); Чия душа щира, Чиє серце не заграє,.. Що те давнє твоє право Тепер тілько сіє Добра доля… (Мирний, V, 1955, 259); [Гібсон:] Ну от, і у вас заграв патріотичний струм, як у того генерала (Собко, П’єси, 1958, 87).

7. перев. док., неперех., перен. Засяяти, заблищати, мінячись, переливаючись (про сонячне проміння, світло і т. ін.). Широкий промінь сонця.. заграв на її лиці (Коб., І, 1956, 496); Тільки світ з каганця заграв у невеличких водяних бризках, що задержались на виду у Пріськи (Мирний, III, 1954, 126); Молодь вп’яла очі в Голосова і не помічала, що уже на світ заблагословилось і на краю неба заграла срібна світова зірка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 60); На стелі заграв од сонця зайчик… (Тич., II, 1957, 295); // Яскраво заблищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі). Чую, як мої очі, ось тільки холодні й сердиті, раптом заграли від почуття, голос м’який став і теплий (Коцюб., II, 1955, 266); // Виразно виявитися, виділитися на чому-, в чому-небудь. У чорних очах заграла-забігала тихая радість (Мирний, III, 1954, 148); Радісний рум’янець заграв на зблідлому обличчі [жінки] (Коцюба, Нові береги, 1959, 136); // Заіскритися, переливаючись різними кольорами, барвами. Переливи коштовних камінчиків міріадами вогників заграли на столі (Кучер, Чорноморці, 1956, 396); Зазолотились, засиніли, Заграли в семибарвній грі Гранітних сходів мокрі схили (Бажан, Роки, 1957, 205).

◊ Загра́ти очи́ма (брова́ми) — почати багатозначно, кокетуючи, поглядати на кого-небудь. Віра кокетливо опустила голову і заграла очима (Руд., Вітер.., 1958, 60); Орися,.. забачивши дивного вершника, лукаво заграла бровами, голосно засміялася (Тют., Вир, 1964, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 90 - 91.

Заграва́ти, ра́ю, є́ш, сов. в. загра́ти, ра́ю, єш, гл.

1) Начинать играть, заиграть. Звелів вже він музикам заграти. Мет. 105.

2) Начинать, начать двигаться: бѣжать, летать и пр. рѣзвыми, бойкими движеніями. Гей коню мій, коню, заграй підо мною! Над річкою, над Дунаєм орли загравали. Мет. 429.

3) О морѣ: начать волноваться. Ой заграй, заграй, синесеньке море, та під тими байдаками. Шевч. 56. О свѣтѣ: начинать играть, заиграть. Заграло сонечко. Чуб. III. 219.

4) О винѣ, наливкѣ: начать бродить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 30.