ЗАГОГОТАТИ

ЗАГОГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАГОГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Почати гоготати, гоготіти. Коли повітря загоготало громом, всі в залі потягнулися до вікон (Гончар, III, 1959, 156); Юрба зрозуміла, з яких причин Явтух одмовився взяти коня, і загоготала так, що, здавалося, навколо задвигтіла земля (Епік, Тв., 1958, 280); Кость зразу загоготів, зареготав, аж луна пішла ярами (Вас., II, 1959,153); // безос. Дивлюсь, — уже і кухні займаються і костьол запалав.. Загоготіло навкруги, як у пеклі, тріщить, лущить, палає (Мирний, І, 1954, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 82.