ЗАБИВАТИСЯ

ЗАБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАБИ́ТИСЯ, б’ю́ся, б’є́шся, док.

1. Залізати, ховатися куди-небудь. — Цур мене! цур! — шептав Яків і забивався дужче у темний куток (Мирний, І, 1954, 209); Василинка забивається головою батькові під руку, шепче йому (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 70); Уночі, забившися в свою комірку, він говорив сам до себе голосно (Фр., VII, 1951, 404); Тимко, забившись під копу, заливається від сміху (Тют., Вир, 1964, 274); // тільки 3 ос. Проникати, потрапляти куди-небудь (про куряву, сніг і т. ін.). Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забивався в зорову щілину (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9).

2. Заходити, заїжджати куди-небудь далеко; опинятися десь (часто випадково). — От і Чіпка йде.. Може б, сказати, що тебе нема дома..? — дивлячись на Грицька, питає Христя. — Ні, хай… чоловікові втретє не забиватись… (Мирний, І, 1949, 271); Об’їзд був важкий. Часом.. забивалися в такі чагарники, що ледве видиралися з них (Ле, Клен. лист, 1960, 32); Пустуючи, дурне ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1951, 39); — У лісі, синку мій, зважай, — Забилась татарва в наш край, Відстали, видно, від орди (Бажан, Роки, 1957, 235).

3. тільки 3 ос. Наповнюватися чим-небудь, що перешкоджає дії, функціонуванню і т. ін.; засмічуватися, закупорюватися. В самохідному комбайні дуже швидко забиваються остюками клавіші і решета, що призводить до втрат зерна (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 303); Димохід забився, і вся кімната повна їдкого густого диму (Еллан, II, 1958, 43).

4. тільки док. Ударившись об щось, ушкодити яку-небудь частину тіла, відчути біль; побитися. Він не стільки забився об діл, як стривожився (Н.-Лев., II, 1956, 300); [Галя (сідаючи біля Явдохи):] А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Мирний, V, 1955, 144); Боляче забившись плечем об ріжок скрині., він виходить на середину хати (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 71).

5. тільки док., розм. Позбавити себе життя; убитися. Бачу двері збитії виносять з шинку… «Що то таке?» — питаю людей. Шинкар з жінкою забився! (Вовчок, І, 1955, 247); Скільки разів намірявсь наложить на себе руки, а нічого не вдіяв: ..звалюсь з високої скелі в глибокий бескид або кручу — і скочусь, ..не забившись (Стор., І, 1957, 353).

◊ Дух заби́вся; Ди́хання заби́лося в кого, кому — утруднилося, припинилося дихання в кого-небудь. Василина тільки крикнула. У неї дух забився (Н.-Лев., II, 1956, 80); Хоч заби́йся — про неможливість що-небудь дістати, зробити. — Зима йде, а в нас заробітку нема, хоч забийся! (Фр., III, 1950, 68).

6. тільки док. Почати битися (у 1, 7, 8 знач.). То завиє, [вітер], то застогне, Жалібно заллється, Наче сокіл об могилу Крилами заб’ється (Пісні та романси.., II, 1956, 137); Щука забилася, затрепетала хвостом (Стельмах, І, 1962, 646); Забилась вона у важких риданнях: — Платона, сина нашого, тяжко поранено (Цюпа, Грози.., 1961, 102); Пульс забився жвавіше. Нарешті, Ничипір відчув, що дівчина дихає (Руд., Остання шабля, 1959, 557); Пропала надія, забилося серце, Заплакали очі мої (Пісні та романси.., II, 1956, 247); // перен. Почати виявлятися; з’явитися (про усмішку, переляк і т. ін.). Вії спустилися додолу, і усмішка на вустах поранено забилась (Головко, І, 1957, 150); Непідробний жах забився на її обличчі (Стельмах, Правда.., 1961, 162).

7. тільки недок. Пас. до забива́ти 1, 2, 5, 7. Вздовж берега забиваються високі металічні шпунти (Довж., III, 1960, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 19.