ЗАБАЛАКУВАТИСЯ

ЗАБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Захоплюватися розмовою; розмовляти довго, охоче. Алі помагав, хоч часом, коли хазяїн забалакувався з покупцями, він позирав на незнайоме село (Коцюб., І, 1955, 392); Та у неділю Якось у полі ми зустрілись Та й забалакались (Шевч., II, 1953, 62); Не любила Марва, що її чоловік часто так.. забалакається з чоловіками, що про все забудеться (Григ., Вибр., 1959, 165).

2. тільки недок. Говорити недоладно, невлад; збиватися в розмові. Після першої дози хмелю Гопченко почав забалакуватись і..не раз називав Любку Катрею (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 15.

Забала́куватися, куюся, єшся с. в. забала́катися, каюся, єшся,, гл.

1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415.

2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 3.