ЖУПАН

ЖУПА́Н, па́на́, ч.

1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки вліта козак (Шевч., II, 1953, 79); На вал виліз і Лобода, все ще осмикуючи полковницький жупан з австрійського сукна (Ле, Україна, 1940, 75).

2. заст. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. Пішли [рибалки] в Акерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани (Н.-Лев., II, 1956, 231); Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 411); * У порівн. Френч на ньому з нового сукна, ..довгий, мов жупан (Гончар, Таврія.., 1957, 521).

3. заст. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин. — Як була я пані В новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!.. (Шевч., II, 1953, 98); Вона встала, накинула жупан і вийшла в садок (Н.-Лев., III, 1956, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 547.

Жупа́н, на́, м. Кафтанъ, верхняя мужская одежда. Гол. Од. 16. КС. 1893. V. 280; XII. 447. Хоч і надів жупан — все не цурайся свитки. Ном. № 1274. Ум. Жупа́ник, жуп́аничок, жупани́ченько, жупано́к, жупано́чок, жупа́нчик. Де узявся козаченько на вороному кониченьку та в голубому жупаниченьку. Мил. 91. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок. Стор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 492.

жупа́н (зменшені — жупа́ник, жупа́ничок, жупаниче́нько, жупа­но́к, жупа́ночок, жупа́нчик) = жу­пани́на —

1) старовинний верхній чоловічий одяг із дорогих тканин, оздоблений хутром та позументом; був поширений серед заможногокозацтва та польської шляхти. За­взятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, На­вприсідки еліта козак (Т. Шевченко); Хоч і надів жупан — все не цу­рався свитки (М Номис); Де узяв­ся козаченько на вороному коничень­ку та в голубому жупаниченьку (В. Милорадович); Ходить панич по долині у червоній жупанині (М. Номис);

2) у старому сіль­ському побуті — взагалі теплий верхній чоловічий суконний одяг; був ознакою заможності, симво­лом багатства, тому іноді протиставлявся свиті; «Не жне, не ко­сить, а жупан носить», «Убрався в жупан і дума, що пан», «Хоч і надів жупан, все ж не цурайся свит­ки»; жартують: «Гуляй, душа, без кунтуша, шукай пана без жупа­на!». Хоч поганий, та в жупані (М. Номис); Декотрі пошили сині суконні жупани (І. Нечуй-Левицький); 3) старовинний верхній жі­ночий одяг із дорогих тканин. — Яка була я пані в новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!.. (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 226.