ДІЛЕЧКО

ДІ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш. —нестл. до ді́ло 1, 2. В мене горе не якеє, Ой, да в мене горе великеє! З горя ніженьки не ходять, Ой, да в мене ділечка не роблять (Укр.. лір. пісні, 1958, 562); Мала [Ганна Безсмертна] ту неймовірну делікатність селянської душі, яка завжди у всьому стримувала себе, окрім ділечка (Стельмах, Правда.., 1961, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 303.

Ді́лечко, ка, с. Ум. отъ ді́ло.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 391.