ДІВИЧ-ВЕЧІР

ДІВИ́Ч-ВЕ́ЧІР, чора, ч., заст. Обрядова вечірка молодої напередодні весілля; прощання з дівуванням. У суботу дівич-вечір одбули, а в неділю повінчали (Стор., І, 1957, 362); На дівич-вечір зібралися всі Катрусині подружки (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 297.

Діви́ч-вечір, чора, м. Дѣвичникъ. Чуб. 99. КС. 1883. ІІ. 372. Невеселий дівич-вечір у нашої молодої. МВ. І. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 386.

ді́вич-ве́чір — старовинна обря­дова вечірка молодої напередодні весілля; прощання з дівуванням; відбувалася звичайно в п’ятницю або суботу; накривали стіл з коро­ваєм, співали багато пісень, вили гільце. Невеселий дівич-вечір у на­шої молодої (Марко Вовчок); У су­боту дівич-вечір одбули, а в неділю повінчали (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 186.