ДУЧКА

ДУ́ЧКА, и, ж., діал. Ямка. Василь і Грицько з добрими ломаками стояли у дучках, Івась з невеличким дубцем туряв свинку (Мирний, IV, 1955, 73); Загуркотів грім, і крупні краплі дощу, як кулі, сипнули в порох, залишаючи в ньому темні дучки (Панч, III, 1956, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 445.

Ду́чка, ки, ж. Вобще дыра, отверстіе, ямка. Ном. № 14006. Чуб. ІІІ. 107. Небольшая ямка въ землѣ при различныхъ дѣтскихъ играхъ: в сви́нку, в ма́сла, в ґльо́ґа. Ном. № 12570. Ив. 14. Лунка, въ которой вращается конецъ веретена въ гончарномъ кругѣ. Вас. 179. Ду́мки — мелкія отверстія въ сводахъ гончарной печи для пропуска огня. Вас. 180. Дучка = дучайка. Вх. Зн. 16. Ум. Ду́чечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 460.